Постанова № 52137870, 16.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 вересня 2015 р. № 820/4808/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 (відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (відповідач 2), Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 (відповідач 3), третя особа - Відділ державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 (відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (відповідач 2), Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 (відповідач 3), третя особа - Відділ державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3, яка виразилась у не направленні постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 р.;

-визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, яка виразилась у не винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. після закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу, і не направленні позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП № 42784645;

- визнати незаконними та неправомірними дії Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 щодо виконання в межах виконавчого провадження № 42784645 постанови ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та щодо стягнення з позивачки виконавчого збору;

-визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, винесену ОСОБА_3, яка була в провадженні та виконувалась Головним державним виконавцем ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14473,35 грн.;

-визнати незаконним стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за постановою Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 № 42784645 від 14.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14473,35 грн.;

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, повернути позивачці незаконно та помилково сплачений 03.06.2015 р., квитанція № 19, виконавчий збір у розмірі 14473,35 грн. згідно постанови ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. на рахунок ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державними виконавцями Чугуївського МУЮ Харківської області, в порушення вимог діючого законодавства, допущено протиправну бездіяльсніть у не повідомлені ОСОБА_1 про факт відкриття щодо неї виконавчого провадежння № 42784645, протипавному прийняті постанови про стягнення виконавчого збору в рамках ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. без врахування факту сплати ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ Кредит ОСОБА_4 у повному обсязі, вчинено дії щодо стягнення із заявника виконавчого збору. Приймаючи до уваги, що позивачем було добровільно сплачено грошові кошти стягувачу за виконавчим провадженням № ВП 42784645, а постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята передчасно, без встановлення дійсних обставин та без дотримання строків, передбачених законом для добровільного виконання виконавчого документа, тосплачений виконавчий збір підлягає поверненню ОСОБА_1, а позовні підлягають задоволенню.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 16.09.2015 року не прибув, проте надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідачів 1,2,3 та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у зазначене судове засідання не прибули. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно приписів ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3, яка виразилась у не направленні позивачу постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 р., то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровським районним судом м. Києва 07.03.2014 року видано виконавчий лист № 755/4247/2014-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ Кредит ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 140284. 19грн. суму витрат, повязаних з розглядом справи в третейському суді в розмірі 3205, 68грн. та 243, 60грн. судового збору.

07.04.2014 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ ОСОБА_3А .прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 42784645 на підставі виконавчого листа Дніпропетровського районного суду м. Києва № 755/4247/2014-ц від 07.03.2014 року.

У зв`язку з тим, що боржником у встановлений строк виконавчий лист № 755/4247/2014-ц від 07.03.2014 року не виконано, державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ ОСОБА_3 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 року.

З метою забезпечення виконання рішення, 18.04.2014 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Басковською О.А. прийнято постанову про арешт майна боржника транспортний засіб SHKODA OKTAVIA A5 ELEGANCE 2011 року випуску у межах суми звернення стягнення 143733, 47грн. та про заборону здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Також, 18.04.2014 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області прийнято постанову про розшук мана боржника № ВП 42784645, а саме транспортного засобу SHKODA OKTAVIA A5 ELEGANCE 2011 року випуску.

У зв`язку з отриманням інформації від ОДПІ про реєстрацію за боржником рахунку в банківській установі, 08.09.2014 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області прийнято постанову про арешт коштів боржника № ВП 42784645.

03.04.2015 року представник стягувача (ПАТ Кредит ОСОБА_4) звернувся до Відділу ДВС Чугуївського МРУЮ із заявою про повернення виконавчого документа т(вх.. № 1035/02-31 від 09.04.2015 року), у зв`язку з добровільним виконанням боржником своїх зобовязань за кредитним договором (а.с. 154).

З огляду на вищезазначені обставини, 23.04.2015 року головним державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Сергєєвою Т.А. було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 69).

У зв`язку з необхідністю зняття арешту з майна, рахунків позивача та припинення розшуку майна ОСОБА_1, позивач 03.06.2015 року змушений сплатити виконавчий збір згідно постанови № ВП 42784645 від 14.04.2014 року у сумі 14173, 35грн, що підтверджується квитанцією № 19 від 03.06.2015 року.

На підставі того, що постанова № ВП 42784645 від 14.04.2014 року фактично виконана боржником в повному обсязі, державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулею Р.В. прийнято поставу про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2015 року № ВП 47768596.

Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI).

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідач є органом на який покладено обовязки з примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Поряд з цим, згідно ч. 1 ст.31 Закону України № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що ообовязок щодо надіслання державним виконавцем поштової кореспонденції рекомендованим листом з повідомленням про вручення стосується лише постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, та, водночас, не поширюється на постанови про стягнення виконавчого збору.

Як вбачається з матеріалів справи, субєктом владних повноважень, у відповідності до вищезазначених норм права, було направлено на адресу ОСОБА_1 простою кореспонденцією копію постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 14.04.2014 року у межах виконавчого провадження № ВП 42784645, про що свідчить супровідний лист від 14.04.2014 року № 02-34/493.

Отже, приймаючи до уваги те, що приписами ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» на відповідача 1 не покладено обовязку направлення позивачу, як учаснику виконавчого провадження, рекомендованим поштовим відправленням постанови про стягнення виконавчого збору, яку було направлено на адресу позивача простою кореспонденцією, що підтверджується супровідним листом від 14.04.2014 року, та не суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», то суд приходить до висновку про відсутність у діях вказаного субєкта владних повноважень протиправної бездіяльності. А відтак позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3, яка виразилась у не направленні постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. визнаються судом необгрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, яка виразилась у не винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. після закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу, і не направленні позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП № 42784645, то суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, згідно вимог ч.6 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження, у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Сергєєвої Т.А. № ВП 42784645 від 23.04.2015 року повернуто виконавчий документ (виконавчий лист № 755/424/2014-ц від 07.03.2014 року) стягувачеві на підставі п.1 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з добровільним виконанням боржником своїх зобовязань. Також державним виконавцем у вищезазначеній постанові вказано, що постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 року ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області виведено в окреме провадження.

Суд приймає до уваги вищезазначені норми права та зазначає, що субєктами владних повноважень не надано до суду постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, яке виведено у окреме провадження, однак позивачем також не доведено суду що обовязок по винесенню цією постанови було покладено саме на відповідача 1, до якого і звернуті безпосередньо позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, яка виразилась у не винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. після закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу, і не направленні позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП № 42784645.

Окрім того, як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження № ВП 47768596 від 08.06.2015 року виконавче провадження з примусового виконання постанови № 42784645 від 14.04.2014 року перебувало у провадження іншого державного виконавця.

З приводу позовних вимог щодо визнання незаконними та неправомірними дій Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 щодо виконання в межах виконавчого провадження № 42784645 постанови ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та щодо стягнення з позивачки виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Як уже встановлено судом, стягнення з боржника виконавчого збору було здійснено субєктом владних повноважень в межах окремого виконавчого провадження № ВП 47768559 з примусового виконання постанови ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області № ВП 42784645 від 14.04.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, що спростовує факт виконання відповідачем 1 в межах виконавчого провадження № 42784645 постанови ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

Згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положеннями ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Ззгідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що у контексті розуміння приписів Кодексу адміністративного судочинства, бездіяльність субєкта владних повноважень пасивна поведінки субєкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позивач повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів протиправними діями чи бездіяльністю відповідача 1.

Таким чином, зважаючи на повязаність вищевказаних позовних вимог, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено протиправної бездіяльності саме відповідача 1, яка могла б виявитись у пасивній поведінці державного виконавця та могла б бути пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, яка виразилась у не винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. після закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу, і не направленні саме відповідачем 1 позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП № 42784645 та визнання незаконними та неправомірними дій Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 щодо виконання в межах виконавчого провадження № 42784645 постанови ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та щодо стягнення з позивачки виконавчого збору.

З приводу заявлених позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, винесену ОСОБА_3, яка була в провадженні та виконувалась Головним державним виконавцем ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14473,35 грн., визнання незаконним стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за постановою Головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 № 42784645 від 14.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14473,35 грн. та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, повернути позивачці незаконно та помилково сплачений 03.06.2015 р., квитанція № 19, виконавчий збір у розмірі 14473,35 грн. згідно постанови ВП № 42784645 від 14.04.2014 р. на рахунок ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем покладений безпосередній обовязок на державного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання та на підставі надходження виконавчого документа до виконання.

Отже, зважаючи на те, що на адресу державного виконавця надійшов виконавчий документ (виконавчий лист № 755/4247/2014-ц від 07.03.2014 року) у межах виконавчого провадження № ВП 42784645 та з огляду на те, що боржником у наданий строк вказаний виконавчий лист виконано не було, то у субєкта владних повноважень, діючи в межах правового поля та у відповідності до вимог чинного законодавства прийняв постанову про стягнення виконавчого збору № 42784645 від 14.04.2014 року та, в подальшому, провів необхідні дії щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 14473, 35грн., а відтак суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд вважає, що суб'єкти владних повноважень у спірних правовідносинах та заперечуючи проти адміністративного позову виконали покладений на них 2 ст.71 КАС України обов'язок та не довели правомірність прийняття спірних постанов та стягнення з відповідача вищезазначених грошових коштів, забезпечили належної реалізації владної управлінської функції.

З огляду на вищезазначене, проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судовим розглядом не підтверджений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 (відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (відповідач 2), Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 (відповідач 3), третя особа - Відділ державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Горшкова О.О.