Постанова № 52137728, 17.09.2015, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р. Справа №818/2903/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивучи вимоги тим, що в акті № 2544/1503/05422065 від 18.07.2014 р. "Про результати камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за травень 2014р." податковим органом вказано на порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст.288 ПК України та 04.08.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 33354,42 грн.

Згідно акту перевірки, податковий орган збільшив відсоток розміру орендної плати за земельні ділянки з 1 % до 3%.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправним та просить скасувати, зазначаючи, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки був чинним Закон України "Про плату за землю", згідно зі ст. ст. 2, 3 цього Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розмір податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом; обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач у тому числі орендар.

Згідно ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності договір оренди такої земельної ділянки. Згідно ст. 19 цього Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Оскільки, орендна плата, встановлена в договорі № 253 від 05.11.1998 року на право тимчасового користування землею відповідала нормам чинного законодавства, тому позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що платником податків ПАТ "Сумський авторемонтний завод" визначене податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за травень 2014 рік по проспекту Курський, 26, становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження вказаного податкового зобов'язання за травень 2014 року на 33 354,42грн., чим порушено вимоги п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.08.2014р. на підставі висновків акту перевірки №2544/1503/05422065 від 18.07.2014 р. Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ПАТ "Сумський авторемонтний завод" збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки в загальному розмірі 33354,42 грн., з яких 22236,28грн. основний платіж, 11118,14грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.11).

Згідно акту перевірки, податковий орган збільшив відсоток розміру орендної плати за земельні ділянки з 1 % до 3%, вказуючи на порушення позивачем п.п. 288.5.1 п. 288 ст. 288 ПК України, яким передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Суд погоджкється з висновками відповідача з огляду на таке.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 05 листопада 1998 року між Сумською міською радою та ПАТ Сумський авторемонтний завод укладено договір оренди земельної ділянки №253, відповідно до якого позивач отримав в тимчасове користування земельну ділянку за адресою: м. Суми, проспект Курський, 26, за умовами договору розмір орендної плати визначено у розмірі середньої ставки земельного податку (а.с.6-7).

ПАТ Сумський авторемонтний завод подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік, самостійно узгодивши податкове зобовязання по орендній платі за землю за травень 2014 рік, визначившт розмір орендної плати за землю 1%.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. в ст. 12 ЗК).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Аналогічні положення містяться в Законі України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року по справі № 21-274а14, яке відповідно до приписів ст. 244-2 КАС України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень та судів України.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов»язання за основним платежем, оскільки позивач неправомірно здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної і комунальної власності за договором оренди землі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, замість встановлених підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК 3 % від грошової оцінки.

Разом з тим, суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50% визначеного податкового зобов»язання суперечить вимогам законодавства.

Так, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Затосовуючи штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання з огляду на повторне протягом 1095 днів визначення контролюючи органом суми податкового зобовязання, відповідач в акті перевірки 18.07.2014р. № 2544/1503/05422065 посилався на податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014р. №0001202205 ( а.с. 124). Однак, зважаючи на те, що на час складання акту від 18.07.2014р. №2544/1503/05422065, податкове зобовязання за попереднім рішенням було не узгоджене, а тому посилатись на нього як на доказ повторності нарахування у податкового органу підстав не було. Тому розмір штрафної санкції за оспорюваним податковим рішенням підлягає зменшенню на 25 відсотків, що складає 5559,07 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задвольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повдіомення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0008091503 від 04 серпня 2014 року про збільшення публічному акціонерному товариству "Сумський авторемонтний завод" грошового зобов"язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 5559 ( п"ять тисяч п"ятсот п"ятдесят дев"ять) грн.,07 коп.

В задовленні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 22 вересня 2015 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах