Постанова № 52137292, 18.03.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18.03.2015 р. № 814/619/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, вул. Маяковського, 85, с. Мішково-Погорілове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57214

довідділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській обл., вул. Декабристів, 41/23, оф. 800, м. Миколаїв, 54020 проскасування постанови від 10.02.2015 р. ВП № 46293399, За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі відповідач) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 10.02.2015 р. ВП № 46293399.

У судовому засіданні представник позивача уточнив номер виконавчого провадження, в рамках якого просить скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, і просить скасувати постанову від 10.02.2015 р. ВП № 46293236.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконанні відповідача знаходиться виконавчий лист Ленінського районного суду м. Миколаєва про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю автосалону зі станцією технічного обслуговування, що належить на праві спільної сумісної власності ТОВ «Н-Авто» та позивачу. Постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував. Вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, оскільки вона винесена передчасно до визначення суми стягнення з позивача, оскільки розмір частки позивача в праві спільної сумісної власності як і початкова ціна предмету іпотеки не визначалися.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялася на адресу позивача, який не виконав добровільно рішення суду у встановлений термін, що є підставою для стягнення з нього виконавчого збору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні 18.03.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

18.07.2008 р. ТОВ «Н-Авто», директором якого є позивач, уклало з ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» генеральний кредитний договір № 010/01-02/08-068, за яким банк зобовязувався надати товариству кредитні кошти не більше 5400000,00 грн. для фінансування будівництва автосалону.

27.07.2009 р. позивач і ТОВ ВБФ «Конструктор» уклали з ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» договори поруки, за якими взяли на себе зобовязання відповідати по борговим зобовязанням ТОВ «Н-Авто» за генеральним кредитним договором на суму 4450000,00 грн. Сума зобовязання неодноразово збільшувалася шляхом підписання позивачем і банком додаткових договорів.

23.09.2011 р. ТОВ «Н-Авто» і позивач передали в іпотеку ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» нежитлову будівлю автосалону зі станцією технічного обслуговування по вул. Кірова, 159/1 м. Миколаєва.

18.11.2014 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва заочним рішенням задовольнив позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за генеральним кредитним договором від 18.07.2008 р. у сумі 6478263,96 грн.

У порядку виконання судового рішення 02.02.2015 р. відповідач відкрив виконавче провадження № 46293236 і надав позивачу семиденний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання рішення суду.

Відповідач зазначив, що постанова отримана відповідачем 04.03.2015 р., однак доказів зазначеного суду не надав.

У звязку з тим, що позивач не виконав рішення суду у встановлений строк, відповідач 10.02.2015 р. виніс постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 647826,39 грн.

Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606) встановлено, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Статтею 35 Закону № 606 передбачено право державного виконавця відкласти виконавчі дії з власної ініціативи у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону № 606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, відповідач виніс постанову про стягнення виконавчого збору, не пересвідчившись в отриманні позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Винесення 10.02.2015 р. постанови про стягнення виконавчого збору є передчасним, оскільки при виконанні такої категорії справ як «звернення стягнення на майно», законодавець повязує визначення суми виконавчого збору з ціною, за яку буде продане (реалізоване) майно. Вказане можливе лише після проведення певної процедури реалізації майна з прилюдних торгів. До того ж, частка позивача в спільній сумісній власності не визначалась, а відтак, не встановлена сума, що підлягає стягненню саме з ОСОБА_1

Стаття 28 Закону № 606 не встановлює обовязку державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору на наступний день після закінчення строку на самостійне виконання рішення суду. В даній категорії справ («звернення стягнення на майно») добровільне виконання рішення суду боржником взагалі неможливе, а відтак зазначений термін на добровільне виконання з боку державного виконавця є формальним, по спливу якого державний виконавець починає вчиняти заходи з примусового виконання рішення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, що є підставою для її скасування.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зокрема, в даній справі суд вважає, що для повного захисту прав позивача необхідним є визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 10.02.2015 р. ВП № 46293236.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 487,20 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 10.02.2015 р. ВП № 46293236 на суму 647826,39 грн.

3. Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 р. ВП № 46293236.

4. Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 23.03.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська