Постанова № 52137022, 02.10.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2015 р. Справа № 809/2773/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Щербяк В.С,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019811701 від 26.06.2015 року та скасування рішення №0019801701 від 26.06.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2015 року приватний нотаріус ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019811701 від 26.06.2015 року та скасування рішення №0019801701 від 26.06.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про заниження позивачем єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та протиправно оскаржуваними вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019811701 від 26.06.2015 року визначив суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 40 839, 54 гривень та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019801701 від 26.06.2015 року застосував штрафні санкції в сумі 3 018, 63 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів наведених у письмовому запереченні, обґрунтованого тим, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача встановлено порушення вимог абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в наслідок чого відповідачем правомірно донараховано єдиний внесок на загальну суму 40 839, 54 за 2012 2014 роки та у відповідності до статті 25 вказаного Закону застосовано штрафні санкції в розмірі 3 018, 63 гривень. Вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та безпідставними, а заявлений позов таким, що задоволенню не підлягає. Просила в задоволенні позову відмовити. (а. с. 77 79 ).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

ОСОБА_3 здійснює приватну нотаріальну діяльність по Івано-Франківському міському нотаріальному окрузі на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6061 від 23.11.2005 року та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 129 від 12.12.2008 року.

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську з 28.01.2009 року.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 15.06.2015 року № 2573/09-15-17-01-09/НОМЕР_1 (а. с. 15 42).

Перевіркою виявлено, серед іншого, порушення самозайнятою особою ОСОБА_3 вимог абзацу 1 пункту 2 статті 7, частини 11 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 40 839, 54 гривень, в тому числі за 2012 рік 8 681, 36 гривень, за 2013 рік 2 170, 48 гривень та за 2014 рік 29 987, 70 гривень.

На підставі вказаного акта перевірки від 15.06.2015 року № 2573/09-15-17-01-09/НОМЕР_1, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2015 року №Ф-0019811701, де визначено суму недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 40 839, 54 гривень (а. с. 85) та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019801701 від 26.06.2015 року, застосовано до ОСОБА_3 штрафні санкції в розмірі 3 018, 63 гривень (а. с. 84).

Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли врегульовані положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції чинній на час їх виникнення.

Згідно із статтею 9 Закону Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Вказаною нормою встановлюються особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у статті 4 вказаного Закону. Відповідно до пункту 5 частини 1 зазначеної статті платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються незалежною професійною діяльністю, а саме нотаріальною діяльністю, та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Отже, приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 року за № 1014/18309 та діяла до 03.12.2013 року.

Пунктом 3.4 даного Порядку передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Аналогічне положення міститься і у пункті 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.09.2013 року № 1628/24160.

Судом встановлена, що позивачем подано відповідачу звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, а саме 29.04.2013 року за 2012 рік, 30.04.2014 року за 2013 рік та 26.06.2014 року за 2014 рік, тобто у строки, передбачені законодавством України (а. с. 43 48).

При проведенні перевірки жодних зауважень з боку контролюючого органу щодо своєчасності та форми подання звітів не встановлено.

Судом не встановлено підтвердження висновків контролюючого органу щодо заниження суми доходу (чистого доходу), на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та відповідно заниження суми єдиного внеску за період 2012 2014 роки. Судом встановлено, що податковим органом не взято до уваги механізм формування приватними нотаріусами звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

На підставі статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було видано: постанову правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, якою затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (дана постанова діяла до 03.12.2013 року) (далі - Порядок № 22-2); наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 року № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.09.2013 року № 1628/24160 (далі - Порядок № 454).

Згідно пунктів 3.4 даних Порядків фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 Додатка № 5 до Порядку. В таблиці 3 в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 Додатка № 5 до Порядку № 454 та Порядку № 22-2 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, у встановлені законодавством терміни, подано до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, відповідно до якої сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску становить 54 071, 21 гривень, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, згідно якої сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску складає 13 658 гривень та податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, згідно якої сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску складає 119 595 гривень.

Як наслідок, суд робить висновок про те, що позивачем дотримано вимоги підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 3.4 Порядків № 22-2 та № 454, згідно яких у графі 3 таблиці 3 Додатку № 5 вказано як база для нарахування єдиного внеску суму чистого оподатковуваного доходу відповідно до поданих декларацій про майновий стан і доходи.

Що стосується заперечень відповідача, то слід зазначити, що актом перевірки підтверджується ігнорування контролюючим органом положень підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 3.4 Порядків № 22-2 та № 454, оскільки всупереч встановлення в акті перевірки, факту правильного визначення позивачем чистого оподатковуваного доходу контролюючим органом у таблиці акта перевірки вказано непідтверджені суми загального чистого доходу, що свідчить про протиправність нарахування контролюючим органом єдиного внеску та відповідно протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2015 року № Ф-0019811701.

Визнаючи правомірність нарахування та сплати єдиного внеску позивачем, суд також вказує, що Законом України від 04.07.2013 року № 406-VІІ було внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надає роз'яснення з питань застосування законодавства, про збір та ведення обліку єдиного внеску, а Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади.

На виконання вказаної норми Закону було видано спільний лист Міністерства доходів та зборів України та Пенсійного фонду України від 27.12.2013 року № 21052/5/99-99-17-03-01-16; № 36398/05.10, згідно з яким Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляє, що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 Додатка 4, всіх таблиць Додатка 5, Додатка 6 та Додатка 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкові державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 року за № 1628/2416, надають органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до роз'яснення Пенсійного фонду України "Опис формату звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органами Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, враховуючи зміни постанови правління Пенсійного фонду № 18-1 від 23.06.2011, зміни постанови правління Пенсійного фонду № 24-1 від 10.12.2012" - особи, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто займаються незалежною професійною діяльністю, формують та подають звіт згідно з таблицею 3 додатка № 5 до Порядку. У графі 2 таблиці 3 Додатка № 5 "Сума доходу, заявлена в податковій декларації" відображаються в розрізі місяців суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності та задекларованого до органу податкової служби за результатами звітного року. При цьому слід зазначити, що у графі 3 таблиці 3 додатка № 5 зазначені особи самостійно визначають суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року".

Подані позивачем звіти з єдиного внеску за 2012 2014 роки заповнені з урахуванням вказаних вище вимог та відповідають приписам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Звіти з єдиного внеску подавалися позивачем своєчасно, страхові внески сплачувались в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок передбачав, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. При цьому загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності повинна співпадати із загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат.

В силу вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок не відноситься до податків, так як Податковим кодексом України визначений виключний перелік податків та зборів.

Відповідно до положень цього Закону єдиний внесок це консолідований страховий внесок сплата якого є обов'язковою з метою забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тобто, основним завданням подачі звітів про сплату єдиного внеску є підтвердження страхового стажу та його безперервності, де страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вже було зазначено, стаття 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає базою нарахування єдиного внеску суму доходу (прибутку) отриманого від нотаріальної діяльності, що підлягають обкладенням податком на доходи фізичних осіб. При цьому, законодавець передбачає, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Однак, за розрахунками відповідача деякі місяці вказані з нульовими показниками, що з урахуванням висновків податкового органу, потягнуло б за собою несплату позивачем за ці місяці єдиного внеску, і неврахуванням їх до страхового стажу, що є порушенням прав позивача на отримання страхового стажу.

Отже, позивачем правомірно, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, сформовано зобов'язання із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи встановлені обставини, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2015 року № Ф-0019811701, слід задовольнити.

ОСОБА_1 того, суд зазначає, що порядок нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску встановлено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року № 1622/24154 (далі Інструкція № 455).

Відповідно до пункту 7.1 Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Оскільки, у даному випадку встановлено відсутність порушення позивачем норм законодавства про єдиний внесок, то відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій, тому рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 26.06.2015 року суперечить вимогам Інструкції № 455, а відтак підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що суб'єктом владних повноважень допущено порушення норми, якою врегульовано владні управлінські функції та внесено до акта перевірки необґрунтований висновок про те, що позивачем занижена сума доходу, на який нараховується єдиний внесок та відповідно занижена сума єдиного внеску на 40 839, 54 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1 827 гривень підтверджується квитанцією № 0.0.442646009.1 від 02.10.2015 року.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0027031701 від 18.08.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №0019801701 від 26.06.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути з Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), сплачений судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 07.10.2015 року.