Ухвала суду № 52136843, 07.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОДАННЯ БЕЗ РУХУ

07 жовтня 2015 року Справа № 808/8334/15 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., перевіривши матеріали подання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому «ФЕНІКС, ЛТД» про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2015 року об 11 год. 30 хв. Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується заявник) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується суд) з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому «ФЕНІКС, ЛТД» (далі іменується відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача суму податкового боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 204 грн. 14 коп. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 1487 грн. 00 коп.

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується КАС України) встановлено перелік особливих вимог, що предявляються до подання податкового органу. Водночас у частині, що не врегульована статтею 183-3 КАС України, вимоги до подання визначаються загальними нормами, передбаченими статтею 106 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 106 КАС України до позовної заяви зокрема додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Подання не відповідає вимогам статті 106 КАС України, а саме в порушення частини третьої статті 106 КАС України до позовної заяви не доданий документ про сплату судового збору у встановленому розмірі.

За визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, Закон України «Про судовий збір» передбачає сплату судового збору за подання до суду позовної заяви чи будь-якої іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

ОСОБА_1 України «Про судовий збір» визначає випадки, коли судовий збір не підлягає сплаті шляхом виключення відповідних заяв із числа об'єктів справляння та судового збору та встановлення пільг щодо слати судового збору.

Так, вичерпний перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір наведено у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», а пільги щодо сплати судового збору встановлені у статті 5 цього Закону.

Виходячи зі змісту статті 183-3 КАС України, подання є підставою для здійснення провадження у справі за зверненням органів доходів і зборів за особливою процедурою, а тому, відповідно, вважається особливою формою позовної заяви, яка є обєктом справляння судового збору.

Суд звертає увагу, що подання органу доходів і зборів не визначено у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», а органи доходів і зборів не мають пільг щодо сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З таких підстав, заявник зобовязаний додати до подання документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У свою чергу відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2015 року на рівні 1 218,00 грн.

33,28 грн. (1691,14 грн. х 1,5 % = 25,37 грн.),

Оскільки 1,5 відсотки ціни позову складають 25,37 грн. (1691,14 грн. х 1,5 % = 25,37 грн.), то в даному випадку ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру субєктом владних повноважень становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, а саме 1218,00 грн.

Заявником не надано до суду доказів сплати судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», а лише надано клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору, у звязку з відсутністю у заявника грошових коштів.

Разом з тим, суд вважає заявлене клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у звязку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у звязку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У звязку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, повязані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 88 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У звязку із цим обставини, повязані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до частини першої статті 10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з частиною другою статті 10 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З урахуванням вимог статті 88 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Суд не приймає посилання представника заявника на інформаційну довідку, відповідно до якої ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не може сплатити судовий збір, оскільки на даний момент вживаються заходи на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 №65 «Про економію державних коштів та недопущення витрат бюджету», виконання наказів ДФС України від 16.02.2015 №89 та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 23.03.2015 №116 «Про забезпечення економії бюджетних коштів», оскільки економія бюджетних коштів не свідчить про відсутність грошових коштів на рахунках ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, а матеріали подання не надають можливість задовольнити вказане клопотання та звільнити заявника від судових витрат.

Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити, що нормативно правовий акт та накази, на які посилається заявник, були прийняті до внесення Верховною Радою України змін до Закону України «Про судовий збір», якими органи Державної фіскальної служби позбавлено пільг щодо сплати судового збору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про невідповідність подання вимогам статті 106 КАС України.

Згідно з частиною четвертою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини другої цієї статті щодо форми та змісту подання суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання слід залишити без руху.

Недоліки подання можуть бути усунені шляхом фактичного отримання судом до дати та часу, встановленої судом: оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», а саме 1218,00 грн.

Керуючись статтями 106, 160, 165, 183-3 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Подання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому «ФЕНІКС, ЛТД» про стягнення коштів за податковим боргом, - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків подання до 08 жовтня 2015 року до 11 год. 00 хв.

Недоліки подання можуть бути усунені шляхом фактичного отримання судом до дати та часу, встановленої судом: оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», а саме 1218,00 грн.

Розяснити заявнику, що згідно з частиною четвертою статті 183-3 КАС України, невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати заявнику, для виконання.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко