Постанова № 52135886, 14.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 р. Справа № 805/3638/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління про зобов’язання повернути помилково перераховані кошти у сумі 13800 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (відповідач 1), Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління (відповідач 2) про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 13800 грн., зобов’язання повернути помилково перераховані кошти у сумі 13800 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 13800 грн., зобов’язання повернути помилково перераховані кошти у сумі 13800 грн. в частині позовних вимог про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 13800 грн. залишено без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.06.2015 року Головним управлінням ПФУ в Донецькій області було помилково здійснено перерахування коштів у сумі 13800 грн. на рахунок УПФУ в Новоазовському районі Донецької області, тоді як зазначені кошти призначались УПФУ в Маріїнському районі Донецької області для перерахування заробітної плати працівникам. Так, ПАТ «Державний ощадний банк України» згідно платіжного доручення від 09.06.2015 року №632 була здійснена фінансова операція з перерахунку коштів з рахунку №256003022062 на рахунок №256073022034 в рамках укладеного договору на розрахунково-касове обслуговування органів Пенсійного фонду України №21-ПФ від 16.12.2002 року. Проте, при оформленні зазначеного платіжного доручення Управлінням було допущено технічну помилку та зазначено платіжні реквізити УПФУ в Новоазовському районі Донецької області замість платіжних реквізитів УПФУ в Маріїнському районі Донецької області. Сума та призначення платежу – «фінансування апарату управління, 06.2015, КЕКВ 2210-10000г, 2240-800г, 2273-3000г. без ПДВ» були зазначені вірно. Листом від 03.07.2015 року №5041/10 «Про примусове списання коштів» Управління звернулось до в.о. начальника філії АТ «Ощадбанк» з вимогою здійснити примусове списання коштів з рахунку №256073022034 УПФУ в Новоазовському районі (неналежного отримувача платежу) на рахунок Головного управління, проте листом від 31.07.2015 року №19-17/175 Донецьким обласним управлінням ПАТ «Державний ощадний банк України» у відповідності до приписів ст. 1071 Цивільного кодексу України в задоволенні вимоги Управління відмовлено, оскільки відсутні підстави для примусового списання коштів з рахунку отримувача. Таким чином, просив зобов’язати ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецького обласного управління повернути помилково перераховані кошти у сумі 13800 грн.

Відповідачем 2 до суду надано письмові заперечення, в яких зазначено, що у відповідності до п. 2.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення); банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М. П. отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення). Вважає, що платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам лише за зовнішніми ознаками. Так, відповідальними працівниками банку при виконанні платіжного доручення №632 від 09.06.2015 року було дотримано норми діючого законодавства та перевірено всі обов’язкові реквізити розрахункового документу. Крім того, відповідач 2 зазначив, що Банк не несе відповідальності за достовірність платіжного доручення, оформленого Клієнтом. Таким чином, вважає, що у банку були відсутні підстави для повернення розрахункового документу платнику, у зв’язку з чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представники позивача та представник відповідача 2 не заперечували проти здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, про що надали відповідну заяву.

Представник відповідача 1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням від 09.06.2015 року №632 здійснена фінансова операція з перерахунку коштів з рахунку №256003022062 на рахунок №256073022034 в рамках укладеного договору на розрахунково-касове обслуговування органів Пенсійного фонду України №21-ПФ від 16.12.2002 року.

Втім, при оформленні зазначеного платіжного доручення позивачем було допущено технічну помилку та зазначено платіжні реквізити УПФУ в Новоазовському районі Донецької області замість платіжних реквізитів УПФУ в Маріїнському районі Донецької області. Сума та призначення платежу – «фінансування апарату управління, 06.2015, КЕКВ 2210-10000г, 2240-800г, 2273-3000г. без ПДВ» були зазначені вірно.

Листом від 03.07.2015 року за №5040/10 позивач звернувся до УПФУ в Новоазовському районі Донецької області з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів.

Також, листом від 03.07.2015 року №5041/10 «Про примусове списання коштів» Управління звернулось до в.о. начальника філії АТ «Ощадбанк» з вимогою здійснити примусове списання коштів з рахунку №256073022034 УПФУ в Новоазовському районі (неналежного отримувача платежу) на рахунок Головного управління.

У відповідь на зазначене, листом від 31.07.2015 року №19-17/175 Донецьким обласним управлінням ПАТ «Державний ощадний банк України» у відповідності до приписів ст. 1071 Цивільного кодексу України в задоволенні вимоги Управління відмовлено, оскільки банк перевіряє заповнення реквізиту «призначення платежу» на відповідність вимогам лише за зовнішніми ознаками, а тому у банку відсутні підстави для примусового списання коштів з рахунку отримувача.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків врегульовані Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22.

Частиною 6.1 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Згідно ч. 6.3 цієї статті умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2002 року між позивачем (Клієнт) та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Донецького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» (Банк) укладено договір №1-ПФ на розрахунково-касове обслуговування органів Пенсійного фонду України, за умовами якого Банк зобов’язується надавати Клієнту послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню, які пов’язані з переказом грошей з/на рахунки цього Клієнта, видачею грошей у готівковій формі, а також здійснювати інші операції, передбачені цим договором, а Клієнт зобов’язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати вартість таких послуг.

Згідно ч. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22 (далі – Інструкція №22) платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно п. 1.6 цієї Інструкції банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

За приписами п. 1.7 Інструкції №22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно п. 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком.

Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

У бланках форм розрахункових документів допускається застосування як слова "отримувач", так і слова "одержувач" (п. 2.1 Інструкції).

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції:

банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення);

банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М. П. отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення);

банк стягувача - заповнення таких реквізитів: "Стягувач", "Код стягувача", "Рахунок стягувача", "Банк стягувача", "Код банку стягувача", а також "М. П. стягувача" та "Підписи стягувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення) (пп.. 2.3, 2.4 Інструкції №22).

Відповідно до п. 2.5 Інструкції №22 якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування";

немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України;

порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

Відповідно до п. 3.1 цієї Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити:

назву документа;

дату складання і номер;

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

найменування та код банку платника;

найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;

найменування та код банку отримувача;

суму цифрами та словами;

призначення платежу;

підпис платника.

пунктом 3.8. Інструкції №22 передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №632 від 09.06.2015 року вбачається, що всі реквізити, окрім «Призначення платежу», відповідають розрахунковим реквізитам УПФУ в Новоазовському районі Донецької області.

Водночас, суд звертає увагу на той факт, що у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» УПФУ в Новоазовському районі Донецької області здійснено зміну юридичної адреси: 87400, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, проте функціонування зазначеного територіального управління фактично не здійснюється через відсутність посадових осіб та безпосередньо начальника управління.

Крім того, суд зазначає, що фактично між сторонами відсутній спір щодо обставин справи в частині помилкового перерахування коштів у сумі 13800 грн., які фактично призначались УПФУ в Маріїнському районі Донецької області. Зазначене підтверджується поясненнями Головного управління в позовній заяві.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління про зобов’язання повернути помилково перераховані кошти у сумі 13800 грн. – задовольнити у повному обсязі.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Рози Люксембург, 54, код ЄДРПОУ 00032129) повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області на рахунок (84100, Донецька обл., м. Слов’янськ, пл. Жовтневої революції, 3, код ЄДРПОУ 13486010) помилково перераховані кошти у сумі 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн., які обліковуються на рахунку №256073022034 Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку №256073022034 Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (МФО 335106) на рахунок №256003022062 Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.