Постанова № 52135762, 11.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2015 р. Справа № 804/11598/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі від 03.04.2015 року №0000762202 в частині донарахування грошового зобовязання за 2011 рік в сумі 44 237,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що внаслідок проведеної Відповідачем перевірки підприємству було донараховано грошове зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за 2011 рік без додержання строків, встановлених п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 року відкрито провадження по справі №804/11598/15 та справу призначено до розгляду на 11.09.2015 року.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник Позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АТБ-інвест» - Позивача (код ЄДРПОУ 30691543) з питань правильності нарахування, сплати орендної плати за землю та ненадання податкової звітності за період з 01.10.2011 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складено акт №2889/2202/30691543 від 21.10.2014 року, відповідно до висновків акту встановлені наступні порушення:

- заниження орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Кіровського району за період з 01.10.2011 року по 31.08.2014 року на загальну суму 421 792,00 грн.

Не погодившись с висновками акту, Позивач подав заперечення на акт, які були частково задоволені - Відповідач частково зменшив суму донарахувань з 421 792,00 грн. до 401 951,00 грн.

14.11.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0004322202, яким Позивачу визначено грошове зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 502 438,39 (в т.ч. основний платіж 401 950,71 грн., штрафна санкція 100 487,68 грн.).

В подальшому Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, звернувшись з відповідними скаргами на податкове повідомлення-рішення №0004322202 від 14.11.2014 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та ДФС України.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги від 27.02.2015 №1720/10/04-36-10-07-09 скарга підприємства на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 14.11.2014 року №0004322202 задоволена частково податкове повідомлення-рішення скасовано в частині збільшення грошового зобовязання в загальній сумі 441 905,31 грн. (в т.ч. 353 524,25 грн. - основний платіж, 88 381,06 грн. штрафна санкція), в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 31.03.2015 №6646/6/99-99-10-01-02-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 14.11.2014 №0004322202 з урахуванням рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.02.2015 №1720/10/04-36-10-07-09, прийнятого за розглядом скарги, а скаргу без задоволення.

При визначені нової суми грошового зобовязання Головне управління ДФС у Дніпропетровській області виходило з наступного:

Відповідно до податкової звітності за період з 01.10.2011 року по 31.08.2014 року ТОВ «АТБ-інвест» задекларовано орендну плату за землю в розмірі 41 263,55 грн.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розрахункова сума орендної плати згідно з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки за період з 01.01.2011 року по 31.08.2014 року повинна складати 89 690,01 грн., у тому числі: 53 085,21 грн. за жовтень грудень 2011 року, 13 726,8 грн. за 2012 рік, 13 726,8 грн. за 2013 рік, 9 151,2 грн. за період з 01.01.2014 по 31.08.2014 року. Тобто загальна сума заниження орендної плати за землю за період з 01.10.2011 року по 31.08.2014 року складає 48 426,46 грн. (89 690,01 грн. 41 263,55 грн.), штрафна санкція 12 106,62 грн. (48 426,46 грн. х 25%).

03.04.2015 року Відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №0000762202 з урахуванням результатів адміністративного оскарження, в якому визначено грошове зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі в сумі 60 533,08 грн. (в т.ч. основний платіж 48 426,46 грн., штрафна санкція 12 106,62 грн.).

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Порядок плати за землю унормований Розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

Базовий податковий (звітний) рік для визначення плати за землю починається 1 січня і закінчується того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у звязку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого (в редакції, станом на дату подання декларації за 2011 рік до 1 лютого поточного року) подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленого порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативно-грошової оцінки землі.

Для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати (земельного податку) є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 285 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обовязок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обовязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року №21-274а14, від 21 квітня 2015 року №21-131а15.

Донарахування грошових зобовязань за період з 01.01.2012 по 31.08.2014 Позивач не оскаржує, в цій частині зобовязання виконано в повному обсязі.

Надаючи оцінку додержанню контролюючим органом 1095 денного строку нарахування зобовязання зі сплати за землю та процедури нарахування сум податку, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобовязань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобовязання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначалось вище, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Позивачем обраний щорічний порядок звітування, у звязку із чим він 26.01.2011 року подав податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня:

- що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації;

- та/або граничного строку сплати грошових зобовязань, нарахованих контролюючим органом;

- а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобовязання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобовязань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Уточнюючі розрахунки до декларації за 2011 рік позивачем не подавались.

Вирішуючи питання застосування у спірних правовідносинах питання обліку періоду 1095 днів, суд зазначає, що вищенаведена норма прямо встановлює відлік такого періоду у разі подання декларації 1095 днем, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

А відлік такого 1095-денного періоду з дати граничного строку сплати грошових зобовязань, нарахованих контролюючим органом, стосується саме випадків, коли спірне зобовязання нараховується таким органом, а не платником податків шляхом подання відповідної фінансової звітності.

Таким чином, у розглянутому спорі контролюючий орган помилково обліковує 1095-денний термін з граничного строку сплати грошових зобовязань. Вказаний термін має обліковуватись у межах вказаного періоду з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Як свідчать матеріали справи, сума грошового зобовязання з орендної плати, розрахована відповідачем за період жовтень грудень 2011 року, складає 53 085,21 грн. Відповідно до даних податкової декларації з орендної плати за 2011 рік позивача сума зобовязання за період жовтень грудень 2011 року складає 17 695,32 грн. Сплата ТОВ «АТБ-інвест» задекларованих сум відповідачем не заперечується. Таким чином, сума донарахованого за наслідками перевірки грошового зобовязання з орендної плати за 2011 рік складає 44 237,36 грн. (в т.ч. основний платіж 35 389,89 грн., штрафна санкція 8847,47 грн.)

Таким чином, суд вважає, що грошові зобовязання, нараховані податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 року №0000762202 мають бути винесені в межах 1095-денного строку, отже визначення грошових зобовязань за 2011 рік в розмірі 44 237,36 грн. здійснено із порушенням 1095-денного строку, оскільки платник податків є вільним від вказаного платежу за розглянутих умов.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову з вищевикладених підстав, та присуджує позивачу сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0000762202 винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в частині донарахування грошового зобовязання за 2011 рік в сумі 44 237,36 грн., в т.ч. основний платіж 35 389,89 грн., штрафна санкція 8847,47 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» (ідентифікаційний код 30691543) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) сплаченого згідно платіжного доручення від 21.08.2015р. за №3609.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 11.09.15р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2