Ухвала суду № 52132133, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/27001/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі № 820/15550/14 за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про зобов'язання виконати вимогу, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року Державна фінансова інспекція в Харківській області звернулася в суд з позовом до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, в якому просила виконати вимогу від 25.03.2014 року № 06-25/3178, а саме: забезпечити відшкодування винними особами в порядку та розмірах, визначених ст.130-136 Кодексу законів про працю України матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 81412, 18 грн., заподіяної внаслідок списання в обліку підприємства протягом 2012 року дебіторської заборгованості з терміном виникнення понад три роки, без проведення претензійно-позовної роботи по розрахунках з ПО „Укрпротез” в сумі 79955,06 грн., ПП „Поток-2” в сумі 881, 12 грн. та з Одеським КЕПОП в сумі 576, 00 грн.; забезпечити відшкодування необґрунтованих витрат Підприємства на пальне в загальній сумі 6587,17 грн., або винними особами в порядку та розмірах, визначених ст.130-136 Кодексу законів про працю України; провести розрахунок дивідендів від суми виявлених ревізією порушень, які вплинули на заниження чистого прибутку і, як наслідок - неповної сплати до бюджету частини чистого прибутку або дивідендів. Перерахувати вказані кошти до Державного бюджету України

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ХКЕПОП за період з 01.01.2012 року по 30.11.2013 рік, відповідачу направлена вимога № 06-25/3178 від 25.03.2014 року, якою зобов’язане в термін до 05.04.2014 року усунути виявлені ревізією порушення законодавства. Проте, у встановлений строк відповідачем не була в повному обсязі виконана вимога, що зумовило позивача звернутися до суду з позовом про зобов’язання виконати дану вимогу у примусовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Державна фінансова інспекція в Харківській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.9.1.2.1 плану роботи на IV квартал 2013 року та на підставі направлення від 06.12.2013 року № 1796, співробітниками ДФІ в Харківській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства за період з 01.01.2012 по 30.11.2013 року, за результатами якої складений акт від 28.02.2014 року №810-40/7, який підписаний із запереченнями.

На підставі висновків ревізії, ДФІ у Харківській області винесена вимога №06-25/3178 від 25.03.2014 року „Про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства за період з 01.01.2012 по 30.11.2013 року порушень законодавства з фінансових питань”.

Відповідачем не була добровільно в повному обсязі виконана вищевказана вимога, а саме залишилися не усунутими порушення на загальну суму 87999, 35 грн., зокрема: матеріальна шкода (збитки) на загальну суму 81412,18 грн., заподіяні внаслідок списання в обліку підприємства протягом 2012 року дебіторської заборгованості з терміном виникнення понад три роки, без проведення претензійно-позовної роботи по розрахунках з ПО „Укрпротез” в сумі 79955,06 грн., ПП „Поток” в сумі 881,12 грн. та з Одеським КЕПОП в сумі 576,00 гр. (п. 2 Вимоги); необґрунтовані витрати Підприємства на пальне в загальній сумі 6587,17 грн. (ч.2 п.5 Вимоги); провести розрахунок дивідендів від суми виявлених ревізією порушень, які вплинули на заниження чистого прибутку і, як наслідок - неповної сплати до бюджету частини чистого прибутку або дивідендів. Перерахувати вказані кошти до Державного бюджету України (п. 13 Вимоги).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що, оскільки невиконані відповідачем пункти вимоги вказують на виявлені під час проведеної ревізії збитки, їх розмір та необхідність їх перерахування до бюджету, то такі збитки не можуть бути примусово стягнуті та повернуті шляхом вимоги. Дані збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечене виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справах №№21-40а14, №21-63а14, від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14, від 20 травня 2014 року №21-93а14.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

При цьому, у справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: