Ухвала суду № 52132124, 28.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Київ К/9991/20676/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012

у справі № 2а-2265/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбі Україна»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м Львова, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі Управління державного казначейства України у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 18.12.2009 № 0000392341/0 та від 03.03.2010 № 0000392341/1. У задоволенні частини вимог про зобов'язання ГУ Держказначейства України у Львівській області в особі Управління державного казначейства у Сихівському районі м.Львова відшкодувати позивачу заборгованість з податку на додану вартість в сумі 3394949 грн. відмовлено.

ДПІ у Сихівському районі м.Львова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ТОВ «ЕЙБІ Україна» подало до ДПІ у Сихівському районі м.Львова податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року з додатками і заяву про повернення бюджетного відшкодування в сумі 425851 грн.

Позивач 29.09.2009 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2008 року з додатками, згідно з яким задекларовано до бюджетного відшкодування 4819266 грн.

ДПІ у Сихівському районі м.Львова провела позапланову перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, задекларованого у серпні, вересні, жовтні 2008 року та січні, березні, квітні, травні 2009 року. За наслідками перевірки складено довідку від 22.10.2009 про підтвердження бюджетного відшкодування в сумі 4819266 грн.

ДПІ у Сихівському районі м.Львова 16.12.2009 провела позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2008 року, січень, березень, квітень, травень 2009 року, за наслідками якої склала акт від 16.12.2009 № 3413/23-408/34306833. Податкова інспекція дійшла висновку про те, що сума бюджетного відшкодування є непідтвердженою, оскільки на момент складання акта перевірки неможливо підтвердити сплату податку на додану вартість усіма контрагентами в ланцюгу постачання до безпосередніх постачальників комп'ютерного обладнання та послуг будівництва волоконної оптичної лінії зв'язку позивача - ТОВ «ІКС-Мегатрейд» і ЗАТ «Інформаційні комп'ютерні системи».

Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено, реальне вчинення господарських операцій відповідачем не оспорюється.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентовано п. 7.7 ст. 7 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з його боку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит на підставі податкових накладних та на отримання бюджетного відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів в ланцюгу постачання та підтвердження такими перевірками сплати ними податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентами постачальника у ланцюгу постачання через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами чи проведення ліквідаційної процедури не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару (робіт, послуг) та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) таких вимог не висуває.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун