Ухвала суду № 52131131, 07.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6018/14 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/4988/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д.І.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю ОСОБА_2, представника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Труша А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 травня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересована - особа ОСОБА_4, на бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві, -

в с т а н о в и л а:

28 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність начальника Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ та постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві. В обґрунтування скарги послався на те, що у Шевченківському ДВС Львівського міського управління юстиції з липня 2007 року здійснюється виконавче провадження по стягненню з боржника ОСОБА_4 коштів за збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 15 серпня 2014 року ним було отримано листа від 06 серпня 2014 року за підписом начальника Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Титли І.М. у відповідь на його скаргу від 16 липня 2014 року на постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 23 червня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві. У відповідності до ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарга, подана начальнику відділу, розглядається в 10-денний строк та за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову. Однак такої постанови начальником Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції винесено не було та відповідно не було вжито заходів до виконання виконавчих дій у визначеному законодавством порядку, чим порушено вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», що є доказом бездіяльності начальника Шевченківського відділу ДВС. Постанова державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 23 червня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві суперечить вимогам законодавства, оскільки дії державного виконавця по примусовому виконанню рішення суду не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконанні рішень». Крім цього, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2013 року, було визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 28 лютого 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 4170456 за виконавчим листом № 2-151/2007 р. про стягнення з боржника ОСОБА_4 в його, ОСОБА_2, користь 549,82 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що входило до зведеного виконавчого провадження. Однак всупереч вимогам п. 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не було винесено постанови про відновлення вищезазначеного виконавчого провадження № 4170456. Невиконання державним виконавцем рішення Шевченківського районного суду м. Львова, неотримання ним, ОСОБА_2, як стягувачем, відшкодування за заподіяні збитки, невиконання державним виконавцем своїх обов'язків, передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», порушує його права. Посилаючись на викладені в скарзі доводи, просить постановити судове рішення, яким: визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 червня 2014 року, яка винесена страшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Саківим О.О.; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Саківа О.О. у зв'язку з неналежним виконанням примусового стягнення по виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2007 року; зобов'язати державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 4170456 за виконавчим листом № 2-151/2007 р. про стягнення з боржника коштів в сумі 549,82 грн.; визнати неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Титли І.М. у зв'язку з неналежним здійсненням організації та контролю за виконавчим провадженням по виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2007 року.

Оскаржуваною ухвалою скаргу задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 червня 2014 року, яка винесена старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Саківим О.О.

Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Саківа О.О. у зв'язку з неналежним виконанням примусового стягнення по виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2007 року.

Зобов'язано державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 4170456 за виконавчим листом № 2-151/2007 р. про стягнення з боржника ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 коштів в сумі 549,82 грн.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції по здійсненню організації та контролю за виконавчим провадженням по виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2007 року.

Ухвалу суду оскаржив Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ., вважає її такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що задовольняючи скаргу, суд посилався на те, що державним виконавцем з метою розшуку майна боржника не скеровувались відповідні запити в банківські установи, органи нотаріату та органи статистики. З даним обґрунтуванням не погоджується та стверджує, що з відповіді ДПІ від 04.02.2014 року, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що у боржника відсутні рахунки у банківських установах. Запит в органи нотаріату не є актуальним, оскільки державний виконавець має доступ до Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності, а у здійсненні запиту в органи статистики не вбачає необхідності, оскільки боржник не являється ФОП. В оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що до боржника не були вжиті заходи процесуального примусу. Стверджує, що застосування таких заходів є правом державного виконавця, а не обов'язком та яке жодного відношення до винесеної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві немає, оскільки підставою винесення такої постанови є відсутність у боржника майна та коштів. Вважає, що державним виконавцем використані надані йому права у відповідності до закону та його дії здійснені у спосіб та в межах повноважень, визначених Закону України «Про виконавче провадження». Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 травня 2015 року та постановити нову, якою у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, представника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Труша А.А.,перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Положеннями ст. 387 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження реалізуються відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», який має вищу юридичну силу перед іншими нормативними актами, що регулюють відносини щодо примусового виконання рішень, сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження.

Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, ? до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Також згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом України заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12).

Частиною другою п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наступних обставин та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському відділі ДВС Львівського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження № 42330743, в складі якого перебувало виконавче провадження № 41336619 за виконавчим листом № 2-151, виданим Шевченківським районним судом м. Львова 21 червня 2007 року, про стягнення з боржника ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 23 червня 2014 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Саківим О.О. було винесено оскаржувану ОСОБА_2 постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. В цій постанові старший державний виконавець Саків О.О. зазначив про вчинені ним при здійсненні виконавчого провадження виконавчі дії, вказав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені ним відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зі змісту оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка була винесена старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Саківим О.О. 23 червня 2014 року, вбачається, що державним виконавцем не було вжито всіх вичерпних заходів з метою примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова про стягнення з боржника ОСОБА_4 грошових коштів у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зокрема, в порушення ч. 2 п. 3.12 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», державним виконавцем з метою розшуку майна боржника ОСОБА_4 не скеровувались відповідні запити в банківські установи, в органи нотаріату та органи статистики.

Згідно з приписами ст. 82 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

Судом встановлено, що не погоджуючись з постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві, ОСОБА_2 16 липня 2014 року звернувся з відповідною скаргою до начальника Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції, в якій просив зазначену постанову скасувати та зобов'язати старшого державного виконавця Саківа О.О. провести виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень». На зазначену скаргу 15 серпня 2014 року ним було отримано не постанову про її задоволення чи відмову, як це передбачено ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідь за підписом начальника Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Титли І.М. від 06 серпня 2014 року № В-6/22254 про те, що державним виконавцем було проведено усі виконавчі дії в межах та спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Зі змісту цієї відповіді вбачається, що вона фактично була підготовлена старшим держаним виконавцем Саківим О.О., дії та бездіяльність якого оскаржував стягувач ОСОБА_2

Приписами ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу, який видав виконавчий документ.

При розгляді скарги також встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2013 року, було визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 28 лютого 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 4170456 за виконавчим листом № 2-151/2007 р. про стягнення з боржника ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 549,82 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що входило до зведеного виконавчого провадження. Однак всупереч вимогам п. 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не було винесено постанови про відновлення вищезазначеного виконавчого провадження № 4170456.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що скарга ОСОБА_2 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Колегія суддів вважає, що висновки районного суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з відповіді ДПІ від 04.02.2014 року, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що у боржника відсутні рахунки у банківських установах, - не відповідають дійсності та спростовуються витребуваними та оглянутими в суді апеляційної інстанції матеріалами виконавчого провадження ВП № 41336619, з яких вбачається, що ці відповіді ДПС України від 5 лютого 2014 року, а не від 04.02.2014 року, як зазначено апелянтом, не містять інформації про наявність чи відсутність рахунків ОСОБА_4 у банківських установах (аркуш 41 матеріалів).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильною по суті, відповідає вимогам ст. ст. 209-210 ЦПК України, підстави для її скасування та постановлення нової ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 314 ч. 1 п. 4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 травня 2015 року залишити беззмін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Копняк С.М.