Ухвала суду № 52130089, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/19826/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Юрченко В.П.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційні скарги 1) Дніпропетровської митниці Міндоходів та 2) Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р.

у справі № 2а/0470/12286/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

до 1) Дніпропетровської митниці, 2) Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі

про скасування податкових повідомлень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці (далі - відповідач-1) та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі (далі - відповідач-2, СДПІ по роботі з ПГМК в м. Кривому Розі), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та залучення співвідповідача, просило суд скасувати податкові повідомлення від 14.08.2012 р № 160, № 161 та податкову вимогу від 16.10.2012 р. № 10.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р., адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення Дніпропетровської митниці від 14.08.2012 р. № 160, № 161 та податкову вимогу СДПІ по роботі з ПГМК в м. Кривому Розі від 16.10.2012 р. № 10; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційні скарги проти доводів касаційних скарг заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційні скарги контролюючих органів залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.07.2012 р. по 20.07.2012 р., на підставі наказу від 05.07.2015 р. № 423 та відповідно до статей 336, 351 Митного кодексу України, посадовими особами Дніпропетровської митниці була проведена невиїзна документальна перевірка статну дотримання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару «вогнетривка цегла», за результатами якої складено акт від 24.07.2012 р. № Н64/12/110050000/24432974 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про Митний тариф України» (у частині правильності класифікації товарів), Закону України «Про податок на додану вартість» (в частині визначення бази оподаткування), статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті податків, які справляються при ввезенні товарів на митну територію України, на суму 414 684,27 грн., в тому числі 345 570,23 грн. - мито, 69 114,04 грн. - податок на додану вартість.

Так, з акту перевірки слідує, що: - за вантажними митними деклараціями №113050000/2010/003254 від 23.04.2010 р. та №113050000/2010/003732 від 11.05.2010 р. за кодом УКТЗЕД 6902209900 оформлена вогнетривка цегла марки FL-STEIN 6/N2 за ставкою ввізного мито 5%; - за вантажними митними деклараціями №113030000/2010/007758, №113030000/2010/007759, №113030000/2010/007767 від 15.04.2010 р. за кодом УКТЗЕД 6902100000 оформлена вогнетривка цегла для футерування конвертеру марок MAYCARB 514-AX, MAYCARB 415-AX, MAYCARB 216-AX, MAYCARB 512-AX, MAYCARB 414-BX за ставкою ввізного мито 5%; - за вантажними митними деклараціями №110050002/2011/013820, №110050002/2011/013823 від 23.09.2011 р. за кодом УКТЗЕД 6902100000 оформлені вироби вогнетривкі переклазохромітові (цегла) SLIIIC№28, SLIIIC№29 за ставкою ввізного мито 5%. Додатковими поясненнями до товарної позиції 6902 передбачено, що вогнетривкі вироби повинні мати конус Зегера, еквівалентний щонайменше 1500°С. Проте цегла, яка ввезена позивачем за переліченими ВМД, як вказують перевіряючі, не витримує температуру більше 1500°С, а тому має бути оформлена за кодом УКТЗЕД 6904100000 за ставкою ввізного мито 10%. Також, за вантажними митними деклараціями №113050000/2010/003161 від 20.04.2010 р., №113050000/2010/003332 від 26.04.2010 р., №113050000/2010/003508 від 30.04.2010 р. за кодом УКТЗЕД 6902209100 оформлена вогнетривка цегла марок FL-STEIN 8/N1, FL-STEIN 8/N2 за ставкою ввізного мито 2%. Однак, за твердженням відповідача-1, ця цегла виготовлена з кремнеземистої породи, а тому має бути оформлена за кодом УКТЗЕД 690100000 за ставкою ввізного мито 10%.

На підставі акту перевірки від 24.07.2012 р. № Н64/12/110050000/24432974 митним органом 14.08.2012 р. були прийняті податкові повідомлення форми «Р»: № 160, яким позивачу визначено суму мита на товари, що ввозиться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 314 083,14 грн., з яких 251 266,51 грн. - за основним платежем та 62 816,63 грн. - за штрафними санкціями; № 161, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 62 816,61 грн., з яких 50 253,29 грн. - за основним платежем та 12 563,32 грн. - за штрафними санкціями.

В подальшому СДПІ по роботі з ПГМК в м. Кривому Розі, відповідно до подань Дніпропетровської митниці № 76, № 77 від 04.10.2012 р., була сформована податкова вимога від 16.10.2012р. № 10, якою позивачу визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 376 899,75 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Згідно пункту 2.4 статті 2, підпункту «б» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Пунктом 10.4 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центрального податкового та митного органів.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 статті 1 Митного кодексу України зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314, працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття вантажної митної декларації до оформлення та здійснення митного контролю. Зокрема, при митному контролі працівниками митної служби здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.

В разі, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребують проведення такого огляду посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду.

Відповідно до пункту 16 розділу 3 зазначеного Порядку після прийняття вантажної митної декларації до оформлення на етапі проведення митного контролю здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Згідно зі статтею 313 Митного Кодексу України митні органи відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Отже, перевірка правильності класифікації та кодування товарів, класифікація товарів в УКТЗЕД і прийняття відповідного класифікаційного рішення є обов'язком митниці.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення митного оформлення відповідачем-1 не приймалось рішення про визначення іншого коду товару відносно товару який імпортовано позивачем на підставі зазначених в акті перевірки вантажних митних декларацій. Під час митного оформлення вказаного товару митним органом було погоджено код товару згідно УКТЗЕД.

При переміщенні товару через митний кордон України перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за вантажно-митними деклараціями проводилась митним органом на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення вантажно-митних декларацій стосовно класифікації та кодування товару під час митного оформлення з боку відповідача-1 були відсутні, а документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД у митного органу не викликали сумнівів.

Таким чином, під час, прийняття наведених в акті перевірки вантажних митних декларацій та пропуску товару на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, що вказує на відсутність у останнього правових підстав та повноважень для прийняття спірних податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань

Так, згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та вношу нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Отже, якщо митні органи прийняли вантажні митні декларації та пропустили товар на митну територію України, цим самим вони перевірили та погодились з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, а тому відповідно до пунктів 10.3, 10.4 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 пункту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», митні органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань, в тому числі у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати документальної перевірки.

Вказані обставини, у свою чергу, свідчать і про передчасність винесення відповідачем-2 податкової вимоги від 16.10.2012 р. № 10, з огляду на що, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вона підлягає скасуванню.

Виходячи з вищезазначеного та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В свою чергу, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, отже, відсутні підстави для їх задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Дніпропетровської митниці Міндоходів та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р. у справі № 2а/0470/12286/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) В.П. Юрченко