Ухвала суду № 52130086, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/27825/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Юрченко В.П. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р.

у справі № 804/9651/13-а

за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 14»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач, Криворізька північна ОДПІ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 14» (далі - відповідач, КП «Житлово-експлуатаційна організація № 14»), в якому просила суд стягнути з відповідача кошти, які перебувають у його власності в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток в сумі 4 218,13 грн. та з податку на додану вартість в сумі 616 893,82 грн., всього 621 111,95 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р., адміністративний позов задоволено частково: стягнуто кошти, які перебувають у власності КП «Житлово-експлуатаційна організація № 14» на користь державного бюджету у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 494 696,96 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Житлово-експлуатаційна організація № 14» перебуває на обліку в Криворізькій північній ОДПІ, як платник окремих видів податків, в тому числі податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відповідачем були подані до податкового органу декларації з податку на додану вартість № 9021450222 від 18.04.2013 р. на суму 254 224 грн., № 9028429455 від 17.05.2013 р. на суму 286 138 грн., уточнююча декларація від 14.06.2013 р. № 9034843919 на суму 28 759 грн.

Як зазначає відповідач, самостійно визначені податкові зобов'язання були сплачені у повному обсязі.

Однак, як стверджує позивач, підприємством відповідача не сплачено у повному обсязі (з урахуванням наявної на особовому рахунку переплати) суму визначених у відповідних деклараціях податкових зобов'язань у встановлені законом строки. Сума боргу, яка заявлена до стягнення, виникла внаслідок того, що всі кошти, які сплачувалися підприємством в рахунок погашення поточних зобов'язань були зараховані в рахунок погашення податкового боргу в календарній черговості його виникнення.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків, згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту звірки, кошти на сплату поточних зобов'язань з призначенням платежу за спірний період, позивач спрямував в рахунок минулих боргів з наступним розподілом: 494 696,96 грн. було направлено податковим органом на погашення сум зобов'язань в порядку календарної черговості; 77 925,04 грн. було направлено податковим органом на погашення нарахованої пені в порядку календарної черговості.

При цьому, відповідно до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Таким чином, з огляду на те, що у податкового органу були відсутні підстави для зарахування суми у розмірі 77 925,04 грн. в рахунок погашення пені до повного погашення відповідачем суми основного податкового боргу, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про необґрунтованість стягнення вказаної суми.

Щодо стягнення з відповідача сум заборгованості по сплаті податку на прибуток в розмірі 4 218,13 грн., які були безпідставно зараховані позивачем в рахунок погашення пені, судами попередніх інстанцій з цього приводу зазначено наступне.

Так, вказана сума боргу виникла в наслідок не сплати відповідачем штрафних санкцій визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000471510 від 16.05.2013 р., яким і було визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 4218,13 грн.

Разом з тим, за результатами оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 р. у справі № 804/12017/13-а, адміністративний позов КП «Житлово-експлуатаційна організація № 14» було задоволено, а податкове повідомлення-рішення № 0000471510 від 16.05.2013 р. визнано незаконним та скасовано.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача сум заборгованості по сплаті податку на прибуток в розмірі 4 218,13грн. відсутні.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. у справі № 804/9651/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) В.П. Юрченко