Ухвала суду № 52130071, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/12737/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Фармітек»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року

у справі № 2а-9908/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Фармітек»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Фармітек» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 05 лютого 2010 року № 0000011800/0, від 09 квітня 2010 року № 0000011800/1, від 21 травня 2010 року № 0000011800/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року позов був задоволений у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 05 лютого 2010 року № 0000011800/0, від 09 квітня 2010 року № 0000011800/1, від 21 травня 2010 року № 0000011800/2 про нарахування ПП «Фармітек» суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 342573,00 грн., у тому числі: 228382,00 грн. - за основним платежем, 114191,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто на користь ПП «Фармітек» з державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПП «Фармітек», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провела документальну невиїзну перевірку ПП «Фармітек» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 вересня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 249/1800/22692263 від 26 січня 2010 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені: вимоги частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Фармітек» з ТОВ «Кіпаріс-99» та з ТОВ «Торгопт-06»; вимоги підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 228382,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач (замовник) неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вартість інформаційно-консультаційних послуг, наданих йому ТОВ «Кіпаріс-99» (виконавцем) згідно договорів від 01 серпня 2008 року б/н, від 06 жовтня 2008 року б/н та від 05 січня 2009 року б/н, а також вартість інформаційно-консультаційних послуг, наданих йому ТОВ «Торгопт-06» (виконавцем) згідно договорів від 01 вересня 2007 року № 197 та від 03 січня 2008 року б/н, оскільки: відповідно до письмових пояснень від 21 квітня 2009 року ОСОБА_1 (який значиться директором ТОВ «Кіпаріс-99») він зареєстрував вказане підприємство на своє ім'я за винагороду, документів фінансово-господарської діяльності та звітності не підписував, печатки та реєстраційних документів у нього інколи не було; згідно висновку спеціаліста Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при МВС України у харківській області віл 05 березня 2009 року № 70 підписи на первинних бухгалтерських документах від імені директора ТОВ «Торгопт-06» - ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_2, а іншою невідомою особою; відповідно до даних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у ТОВ «Кіпаріс-99» та у ТОВ «Торгопт-06» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а саме - відсутні трудові ресурси та виробничі потужності. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Кіпаріс-99» та з ТОВ «Торгопт-06», є нікчемними, а виписані вказаними товариствами первинні бухгалтерські документи не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

05 лютого 2010 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000011800/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Фармітек» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 342573,00 грн., у тому числі: 228382,00 грн. - за основним платежем, 114191,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2010 року № 0000011800/1 та від 21 травня 2010 року № 0000011800/2 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які містять усі необхідні реквізити, пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням того, що надані вказаними суб'єктами господарювання послуги призвели до збільшення об'єму продажів позивача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що виписані ТОВ «Кіпаріс-99» та ТОВ «Торгопт-06» первинні бухгалтерські документи не дають позивачу права на формування податкового кредиту, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, у періоді, який перевірявся, ПП «Фармітек» здійснювало такі види діяльності за КВЕД: 51.31.0 - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; 51.46.0 - оптова торгівля фармацевтичними товарами; 52.32.0 - роздрібна торгівля медичними і ортопедичними виробами; 60.24.1 - діяльність автомобільного вантажного транспорту; 63.40.0 - діяльність транспортних агентств.

В свою чергу, між ПП «Фармітек» (замовником) та ТОВ «Кіпаріс-99» і ТОВ «Торгопт-06» (виконавцями) були укладені договори на виконання інформаційно-консультаційних послуг від 01 серпня 2008 року б/н, від 06 жовтня 2008 року б/н, від 05 січня 2009 року б/н (з ТОВ «Кіпаріс-99») та від 01 вересня 2007 року № 197, від 03 січня 2008 року б/н (з ТОВ «Торгопт-06»), відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання інформаційно-консультаційних послуг по розробці рекламних продуктів, збору та систематизації інформації; розробці та підтримці Web-сторінок журналів; надає маркетингові послуги та інші інформаційні послуги (пункти 1.1 статей 1 договорів); замовник оплачує роботу після її прийняття згідно акту прийому-передачі (пункт 3.1 статті 3 договорів).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі такої вартості сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кіпаріс-99» і ТОВ «Торгопт-06» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: платіжними дорученнями, актами здачі приймання робіт, податковими накладними (т.1 арк. справи 79-241).

Також, матеріали справи містять порівняльний аналіз по продажах за період з 2009 про 2009 рік включно, з якого вбачається, що об'єм продажів та чисельність клієнтської бази позивача значно зросли внаслідок придбання позивачем послуг у ТОВ «Кіпаріс-99» і ТОВ «Торгопт-06», зокрема; у 2007 році ріст склав 95%, у 2008 році - 170%, у 2009 - 19% (т.2 арк. справи 1-221)).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Кіпаріс-99» і ТОВ «Торгопт-06».

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частиною 2 статті 1158 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів несхвалення ТОВ «Кіпаріс-99» та ТОВ «Торгопт-06» правочинів, укладених з ПП «Фармітек», податковим органом судам надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Крім іншого, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків суду, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем, або ж ТОВ «Кіпаріс-99» чи ТОВ «Торгопт-06» матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано податковий кредит, то такий суб'єкт господарювання безперечно має право на податковий кредит, є правомірними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування, у зв'язку з чим ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Фармітек» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна