Ухвала суду № 52130004, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/9991/73113/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі №2а/1570/4609/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

за участю: Прокуратури Приморського району м. Одеси

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0001951620/0 від 11.11.2010, №0000041620 від 19.01.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з позивачем з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів: за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в грудні 2009 року, за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в січні 2010 року, за результатами якої складено акт від 03.11.2010 №633/16-2/00376509/125.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги абз.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.12.2. п.п.5.12.4. п.5.12 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1605913,78 грн. у т.ч. по періодах: січень 2010 року - 1549994,78 грн., лютий 2010 року -55919,00 грн..

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 №0001951620/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 290746,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -145373,00 грн..

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 №0000041620, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 503532,22 грн., та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 251766,14 грн.

Дані порушення, на думку податкового органу, виникли через неможлість підтвердження факту здійснення господарських операцій позивача з контрагентами :

-ТОВ «БСМ», оскільки відносно директора останнього порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченного ч. 3 ст. 212 КК України, а також при проведені перевірки ТОВ «БСМ» не надало у повному обсязі документи чи є підприємство виробником чи посередником, не надано перелік контрагентів постачальників товару, не надані дані про наявність необхідних виробничих потужностей та кількості фахівців, також відносно одного контрагента ТОВ «БСМ»- ПП « 2008 Кіровоград» розпочата ліквідаційна процедура за рішенням суду, та відносно директора ПП « 2008 Кіровоград» порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченного ч. 2 ст. 205 КК України ;

- ТОВ АП «Світанок» контрагент якого ПП «Тріал-Агро» не знаходиться за юридичною адресою та у останього не встановлені трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності.

- ТОВ «Ланойл», оскільки товариство відсутнє за місцезнаходженням.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтували своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено та відповідачем не спростовано.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

Відповідачем не спростовано, що на момент здійснення операцій з поставки товару позивачу, його контрагенти в ланцюгу постачання були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та перебували на обліку як платники податків і зборів. Не надано доказів встановлення в діях посадових осіб зазначених суб'єктів господарювання ознак злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

З огляду на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та виконання ним усіх передбачених законом умов щодо отримання відшкодування, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень є правильними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук Ю.І.Цвіркун