Ухвала суду № 52129704, 28.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Київ К/800/62048/13

К/800/60928/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дубовий Гай»

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року

та за касаційною скаргою Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року

у справі № 806/1530/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дубовий Гай»

до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дубовий Гай» звернулось до суду з адміністративним позовом до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Овруцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 22.02.2013 року №0000032200. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 22.02.2013 року № 0000032200 та прийнято в цій частині нову постанову. Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 22.02.2013 року № 0000032200 про нарахування податку на додану вартість на суму 254 086, 00 грн. В решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, при цьому, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанцій, а відповідач, посилаючи на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позову і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами відповідача не погоджується, просить залишити його скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та рішення апеляційної інстанції в частині задоволення позову без змін.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2010 року по 30.09.2012 року відповідачем складено акт від 06.02.2013 року № 44/23-01/36899468, яким встановлено порушення: - п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.п. 198.3, 198.5 ст. 198, п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 264 300, 00 грн.; - п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, в розмірі 94 909, 00 грн.; - п. 2.11, п. 3.1 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, в результаті чого перевищено строки використання суми готівкових коштів, виданих під звіт на господарські потреби у розмірі 7 864, 61 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2013 року: - №0000032200, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 396 450, 00 грн. з них: 264 300, 00 грн. - за основним платежем та 132 150, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - №000082200, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 985, 95 грн.

Підставою для прийняття даних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про: - безпідставне віднесення до спеціальної декларації з податку на додану вартість сум ПДВ у складі вартості послуг з відповідального зберігання та тримання свиней, що надавалися позивачем СТОВ «Еталон Агро», оскільки позивач не мав за період, що перевірявся, відповідного свідоцтва, яке б давало йому право застосовувати спеціальний режим оподаткування; - заниження суми податкового зобов'язання по бюджетній декларації з ПДВ на вартість операцій в результаті списання загибелі свиней; - ненадання підзвітними особами позивача оригіналів розрахункових документів встановленої форми та змісту до авансових звітів на загальну суму 8 985, 95 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №000032200, оскільки податкові зобов'язання, які ввійшли до вказаного рішення податкового органу, нараховані безпідставно. В іншій частині позовних вимог відмовив за необгрунтованістю.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи дану справу по суті, погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №000082200, а також виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року № 0000032200 є законне та обґрунтоване в сумі 94 909, 00 грн. основного платежу та 47 455, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 цього Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого статтею 209 цього Кодексу, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Пунктом 6 розділу І вказаного Порядку встановлено, що платники податку - сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають вимогам статті 209 розділу V Кодексу, але не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (спеціальну), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише операції, визначені пунктом 209.18 статті 209 розділу V Кодексу.

Згідно з п. 2. розділу VII Порядку у податковій декларації в рядку 1 «Податкові зобов'язання» вказуються виключно операції сільськогосподарських підприємств, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 розділу V Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності, передбаченого статтею 209 Кодексу, з постачання молока, худоби, птиці, вовни власного виробництва, а також молочних продуктів, молочної сировини та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «АПК «Дубовий Гай» є платником фіксованого сільськогосподарського податку та відноситься до сільськогосподарських підприємств, які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах.

TOB «АПК «Дубовий Гай» на підставі умов договорів надавало послуги СТОВ «Еталон-Агро» з тимчасового відповідального ізольованого карантинного зберігання та утримання молодняку поросят.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року № 0000032200 в сумі 94 909, 00 грн. за основним платежем та 47 455, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є законне та обґрунтоване, оскільки податковим законодавством не передбачено можливості сільськогосподарських підприємств, які не обрали спеціального режиму оподаткування, відносити до спеціальної декларації суми з наданих сільськогосподарських послуг, а саме послуг з тимчасового зберігання-утримання поросят.

Дана позиція також підтримана судом касаційної інстанції відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 року у справі у справі №806/247/13-а.

Перелік операцій, які є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість визначено ст. 185 Податкового кодексу України.

В розумінні пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Таким чином, Податковим кодексом України прямо передбачено, що гибель тварин - не може вважатись поставкою товарів, оскільки, здійснюється без згоди платника податків та є знищенням - ліквідацією активу, внаслідок дії обставин непереборної сили.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що тварина, яка внаслідок загибелі припинила своє існування втратила свою цінність як актив, та не може відноситись до ресурсів підприємства, з неї неможливо вилучити корисні властивості вона не здатна давати сільськогосподарську продукцію, її подальше використання в господарській діяльності не призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Загибель тварини, тобто її вибуття, відбувається поза волею платника податку. І в бухгалтерському обліку факт загибелі свині має відображатись лише як списання внаслідок природного убутку.

З таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року № 0000032200 в сумі 169 391, 00 грн. за основним платежем та 84 695, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та скасовано судами правильно.

З приводу визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенні від 22.02.2013 року № 000082200, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 985, 95 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки, слід зазначити таке.

Зі змісту пункту 2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, вбачається, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 3.1 розділу 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Встановлено, що позивачем не надано доказів, які б спростовували порушення, встановлені в акті перевірки, а саме щодо ненадання підзвітними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до авансових звітів встановленої форми та змісту розрахункових документів.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дубовий Гай» та Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року та у нескасованій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року у справі № 806/1530/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук