Ухвала суду № 52129599, 28.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Київ К/800/45171/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року

у справі № 804/4079/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агро-Соя»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агро-Соя» звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року у справі № 804/4079/13-а у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 00000615023.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року, відповідачем складено акт від 19.02.2013 року № 33/15.2-24-37252990, яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000061502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 71 469, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, що проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстру податкових накладних підприємств та наданої до податкової декларації з податку на додану вартість документів (Додаток 8) встановлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем надано до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника - ТОВ «Батьківщина» без копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку, у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірного прийняття податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року позивачем було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) з відповідними додатками, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

Позивачем заявлено про порушення продавцем - ТОВ «Батьківщина» порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: при перевірці не підтверджено реєстрацію податкової накладної від 29.11.2012 року № 52/2 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що матеріалами спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року у справі № 804/4079/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук