Ухвала суду № 52129579, 28.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Київ К/800/56435/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року

у справі № 826/1041/13-а

за позовом Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

до Міністерства аграрної політики та продовольства України,

третя особа Державне підприємство «Крисківський спиртовий завод»,

про стягнення податкового боргу,

встановив:

Менська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, правонаступником якої є Менська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Представник третьої особи до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Крисківський спиртовий завод» перебуває у сфері управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Станом на 08.01.2013 року за вказаним підприємством рахувалась заборгованість перед бюджетом (державним і місцевим) на загальну суму 1 291 526, 50 грн.

ДПІ у Коропському районі Чернігівської області (взято на облік відповідно до довідки від 24.10.2007 року № 258/10/28-045) зверталась до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовами про стягнення з ДП «Крисківський спиртовий завод» заборгованості перед місцевим і державним бюджетами. На підставі виданих судом виконавчих листів відкриті виконавчі провадження, які станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій не закриті, а виконавчі документи не повернуті стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна.

09.01.2009 року податковим керуючим складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави №1. Інформація про публічне обтяження внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.

18.09.2012 року Менська МДПІ Чернігівської області ДПС звернулась з листом № 1127/10/19 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому повідомила про наявність у ДП «Крисківський спиртовий завод» податкового боргу та просила вжити заходів відповідно до ст. 96 Податкового кодексу України.

Згідно з листом від 24.10.2012 року № 37-32-2-15/20039 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило про реорганізацію ДП «Крисківський спиртовий завод» шляхом приєднання до ДП «Укрспирт», а також про те, що програмою реорганізації передбачено проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків, що знаходяться на балансі заводу, та передачі їх до ДП «Укрспирт», та в подальшому завершення процедури реорганізації дасть можливість погашення ДП «Укрспирт» фінансових зобов'язань ДП «Крисківський спиртовий завод», в тому числі й податкового боргу підприємства в установленому законодавством порядку.

Крім того, відповідач повідомив податковий орган про відсутність коштів у Державному бюджеті на компенсацію простроченої заборгованості та здійснення досудової санації, а також про погодження проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», яким передбачено виключити підприємства спиртової та лікеро-горілчаної галузі із даного переліку, в тому числі ДП «Крисківський спиртовий завод».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог до Міністерства аграрної політики і продовольства України, оскільки позивачем не надано доказів про існування обставин, за наявності яких, у відповідності до норм ст.96 Податкового кодексу України, можливо звернення контролюючого органу до суду з вимогами до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, перед бюджетом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 Податкового кодексу України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Підпунктом 96.2.1 п. 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення (п. 96.3 ст. 96 ПК України).

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, вказані норми законів передбачають особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.

Виходячи з наведених норм ст. 96 ПК України, обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку п. 96.2 ст. 96 ПК України до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків боржника, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів вжиття заходів з продажу наявного майна ДП «Липницький спиртовий завод» майна, на яке не поширюється дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»), не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року у справі № 826/1041/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук