Постанова № 52129558, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/9991/30274/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року

у справі № 2а/1570/1141/2011

за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі,

за участю Прокуратури Приморського району м. Одеси,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (далі - КП «Теплопостачання міста Одеси»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001081610/0 від 10 грудня 2010 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі КП «Теплопостачання міста Одеси», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про скасування оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку КП «Теплопостачання міста Одеси» з питання правомірності відображення в податковому обліку витрат та збільшення валових доходів за безнадійною заборгованістю перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за період з 01 січня 2008 року по 01 жовтня 2010 року, за результатами якої складено акт № 705/16-1/34674102/39 від 01 грудня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001081610/0 від 10 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 334 511,20 грн. (1 213 192,00 грн. - основний платіж, 121 319,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з безпідставним включенням до складу валових витрат суми податку на додану вартість у розмірі 3 162 174,49 грн., сплаченої в ціні придбаних у ТОВ «Інфокс» за договором № 1356/ТГО-708/07 від 29 грудня 2007 року послуг з водопостачання холодної води для її підігріву, а також неправомірним збільшенням валового доходу не на всю суму непогашеної заборгованості за отримані від ТОВ «Інфокс» послуги, що стягнута рішенням Одеського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року у справі № 22/37-10-1308, а лише на її частину в розмірі 8 452 970,00 грн., без урахування податку на додану вартість у розмірі 1 690 594,00 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В свою чергу, згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

З огляду на викладене, судові інстанції дійшли цілком об'єктивного висновку про безпідставність віднесення підприємством до складу валових витрат суми податку на додану вартість у розмірі 3 162 174,49 грн., включеної до ціни придбаних у ТОВ «Інфокс» послуг.

В той же час, судами не враховано, що за правилами підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналіз зазначеної норми не дає підстав для висновку про необхідність збільшення валового доходу за наведених обставин на всю суму непогашеної заборгованості, включаючи суму податку на додану вартість, оскільки, з урахуванням вимог статті 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат відноситься вартість придбаних послуг (товарів) за вирахуванням суми податку на додану вартість, включеної до їх ціни.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року

змінити в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001081610/0 від 10 грудня 2010 року в частині визначення Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 422 648,50 грн. за основним платежем та 42 264,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001081610/0 від 10 грудня 2010 року в частині визначення Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 422 648,50 грн. за основним платежем та 42 264,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.