Ухвала суду № 52129521, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/66807/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Мікрюкова А.О.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року

у справі № 820/15687/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» (далі по тексту - позивач, ПАТ «СК «Мега-Гарант») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «СК «Мега-Гарант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 22.04.2014 року № 1069/22-02/30035289.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток від страхової діяльності за 1 квартал 2011 року на суму 65 132,00 грн.; пунктів 135.1, 135.5 статті 135, абзаців 1, 2 пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті заниження податку на прибуток в сумі 1 333 895,00 грн.; пункту 2.12 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 з підстав проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 73 083,32 грн., пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95-ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував на неправомірність відображення в окремому податковому обліку позивачем у складі доходів та витрат, операцій з придбання у ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» акцій та корпоративних прав, які не можуть вважатися цінними паперами. Крім того, контролюючий орган посилався на акт Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів в Запорізькій області від 08.11.2011 року № 247/23-2/344441513 та постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 року у справі № 1/0808/113/2012.

Також, відповідач зазначив про порушення ПАТ «СК «Мега-Гарант» готівкових розрахунків, а саме, видачу готівкових коштів на відрядження під звіт працівникам та ненадання останніми необхідних підтверджуючих документів разом зі звітом про використання коштів, а також несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 року № 0000032202, яким позивачу застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 73 083,32 грн., № 0000012202, яким ПАТ «СК «Мега-Гарант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій за основним платежем в сумі 1 399 027,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Харківській області скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2014 року № 0000012202 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 0000052202, яким ПАТ «СК «Мега-Гарант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій в сумі 1 333 895,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Так, особливості оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами визначено у пунктом 153.8 статті 153 ПК України.

Відповідно до вимог пункту 153.8 статті 153 ПК України (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2-4 кварталі 2011 року між ПАТ «СК «Мега-Гарант» та ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» укладено договори купівлі-продажу цінних паперів, на підставі вказаних договорів позивачем придбано акції у кількості 408 249 штук на загальну суму 6 331 910,28 грн.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується актами прийому-передачі цінних паперів, платіжними дорученнями, виписками про операції з цінними паперами на відповідному рахунку, наданими депозитарною установою, тощо.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбані акції частково продано ПАТ «ЗНКІФ «Корпоративний капітал», ПАТ «ХАТП -16330», у кількості 371 731 штук на загальну суму 5 799 543,00 грн. і у спірний податковий період на балансі ПАТ «СК «Мега-Гарант» обліковувалось 36 518 штук акцій.

Слід зазначити, що на час здійснення позивачем спірних операцій, обіг цінних паперів (акцій) зупинений не був та вільно перебував в цивільному обороті, правочини створювали правові наслідки, передбачені чинним законодавством України.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, з чим погоджується суд касаційної інстанції, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 року у справі № 1/0808/113/2012, не встановлено факту фіктивного підприємства ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» та закрито провадження у даній кримінальній справі.

Відтак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку по операціям з придбання та подальшого продажу цінних паперів (акцій).

Щодо висновку судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 року № 0000032202, колегія суду також вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 2.12 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді ПАТ «СК «Мега-Гарант» здійснювало перерахування коштів у безготівковій формі, на поточні рахунки працівників товариства на відрядження, що підтверджується платіжними дорученнями. Використання коштів працівниками підтверджується звітами про використання коштів під час відрядження та належним чином оформленими документами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку, що позивач не здійснював перерахування коштів працівникам товариства з поточного рахунку ПАТ «СК «Мега-Гарант», а відтак, довірені особи не зобов'язані подавати до бухгалтерії підприємства документи, які б підтверджували одержання готівки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун