Ухвала суду № 52129446, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2015 р. м. Київ К/800/52745/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Насінневе»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року

у справі № 820/3830/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Насінневе»

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Насінневе» звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з посиланням на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України начальником Красноградської МДПІ Харківської області ДПС прийнято наказ від 06.03.2013 року № 184, яким визначено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2010 року по 31.01.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2010 року по 31.01.2013 року, терміном 10 робочих днів, починаючи з 11.03.2013 року.

Відповідно до наказу від 21.03.2013 року № 222 продовжено відповідну перевірку на 5 робочих днів, починаючи з 25.03.2013 року.

За результатами проведеної на підставі даних наказів перевірки відповідачем складено акт від 05.04.2013 року № 193/22/00387080, яким встановлено порушення позивачем: - п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовану суму податку на додану вартість (від'ємне значення рядка 18) рядок 18.2 Декларації з податку на додану вартість (скорочена) на суму 204 965, 00 грн. за квітень 2010 року, а також занижено задекларовану суму податку на додану вартість рядок 14 Декларації з податку на додану вартість (скорочена) на суму 36 913, 00 грн. за вересень 2012 року та завищено задекларовану суму податку на додану вартість (від'ємне значення) рядок 15 Декларації з податку на додану вартість (скорочена) всього на суму 32 655, 00 грн. за вересень 2012 року; - п.п. 164.1, 164.5 ст. 164, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на загальну суму 92 517, 32 грн., а також занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з орендної плати за паї на загальну суму 129 026, 22 грн.; - п. 119.1 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, яке полягає в неналежному заповненні податкового розрахунку за формою 1 ДФ за 1-4 квартал 2012 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 року: - № 0000132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 55 370, 00 грн. (в тому числі за основним платежем - 36 913, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 457, 00 грн.); - № 0001301702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 111 182, 27 грн. (в тому числі за основним платежем - 92 517, 32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 664, 95 грн.); - № 0001291702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку, в розмірі 161 282, 77 грн. (в тому числі за основним платежем - 129 026, 22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 256, 55 грн.); - № 0001311702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 510, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірності дій податкового органу з приводу організації та проведення відповідної перевірки. А також, виходили з того, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства у періоді, що перевірявся, в результаті чого прийняття податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В силу п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

У даній справі судами встановлено, що відповідь на письмовий запит відповідача від 26.12.2012 року №3864/10/22-013 позивачем не надавалась, хоча такий запит відповідачем сформовано з дотриманням приписів ст. 78 Податкового кодексу України.

Крім того, судами не виявлено доказів, які вказують на незаконність оскаржуваного наказу від 21.03.2013 року № 222 про продовження строків проведення перевірки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку щодо відсутності обставин, за яких підлягають скасуванню відповідні накази про призначення та про продовження строку проведення перевірки, а також щодо безпідставності позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу з організації та проведення перевірки.

В іншій частині позовних вимог колегія суддів суду касаційної інстанції вважає рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі та не підтверджених доказами.

З приводу правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 55 370, 00 грн., колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог є помилковими, з огляду на таке.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. « г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В даній справі судами встановлено, що при купівлі товарів планувалось їх спрямувати на господарську діяльність по вирощуванню сої, але врожай загинув.

Відмовляючи у задоволенні позову у відповідній частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодилися із доводами податкового органу про те, що відповідні витрати фактично не взяли участі ані в оподатковуваних операціях, ані в господарській діяльності, в результаті чого підлягає зменшенню податковий кредит за рахунок збільшення податкових зобов'язань.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що судами безпідставно не враховано те, що якщо у зв'язку зі знищенням (загибеллю) врожаю, суб'єктом спеціального режиму оподаткування компенсації не отримано, то такий суб'єкт повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. У податковому періоді, в якому відбувається таке списання товарів/послуг, використаних для вирощування знищених посівів (насаджень), здійснюється перерахунок податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов'язань в рядку 1 розділу І «Податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ (скороченої), оскільки такі товари/послуги не можуть бути використані в оподатковуваних операціях.

З матеріалів справи вбачається, що позивач займається вирощуванням продукції сільськогосподарських культур та є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відтак, господарські операції зі списання загиблих посівів та нарахування з них ПДВ сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, не відображаються в загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

З приводу відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0001301702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 111 182, 27 грн., слід зазначити таке.

Згідно із п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в рахунок заробітної плати щомісячно проводився залік заборгованості за отримані товари та послуги. Первинних документів, які б підтверджували факт внесення працівниками ПАТ «Насіннєве» готівки до каси або внесення коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Насіннєве» за придбану продукцію, товари, послуги не надано.

Крім того, актом перевірки встановлено надання доходу в негрошовій формі в результаті надання щомісячно в рахунок паїв, по мірі звернення пайовиків, продукції власного виробництва та послуги в рахунок орендної плати за паї, що є наданим доходом у негрошовій формі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій погодилися із доводами податкового органу про заниження ПАТ «Насіннєве» та неперерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб на суму 92 517, 32 та податку на доходи з фізичних осіб із орендної плати за паї на суму 129 026, 22 грн. у зв'язку з незастосуванням коефіцієнту передбаченого п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України 1,176470 та заниженням бази оподаткування наданого доходу в негрошовій формі.

За змістом частин четвертої, п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Однак судами попередніх інстанцій не витребувано та не досліджено доказів, на підставі яких в силу статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, можна встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.

В порушення вказаних положень КАС України висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року № 0001301702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 111 182, 27 грн. та № 0001291702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку, в розмірі 161 282, 77 грн., зроблені лише на підставі даних акта перевірки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Отже, судами допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені у статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не зазначено на підставі яких встановлених обставин, підтверджених доказами, відмовлено у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0001311702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 510, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року № 0000132200, № 0001301702, № 0001291702 та № 0001311702 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення.

Таким чином, під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити питання щодо правомірності нарахування грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Насінневе» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 820/3830/13-а в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року № 0000132200, № 0001301702, № 0001291702 та № 0001311702 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 820/3830/13-а залишити без змін.

В частині направлення справи на новий розгляд ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В частині залишення судових рішень без змін ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук