Ухвала суду № 52125430, 07.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 р. Справа № 489/2791/15-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2015 рок у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про:

- визнання протиправними дії відповідача по відмові у перерахунку та індексації пенсії ОСОБА_3 у відповідності до діючого законодавства;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та індексацію пенсії ОСОБА_3 з 10 червня 2013 року у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ;

- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_3 різниця між розміром перерахованої та проіндексованої пенсії та виплаченою пенсією, за період з 10.06.2013 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва щодо відмови в проведенні індексації та перерахунку пенсії ОСОБА_3 відповідно до діючого законодавства України.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 10 червня 2013 року відповідно до ст. ст. 2, 43, 46, ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 за № 795, Постанови Правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 за № 22-1 та провести індексацію пенсії відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення",Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_3 різницю між перерахованою та проіндексованою пенсією та фактично виплаченою за період з 10 червня 2013 року та в подальшому проводити виплату пенсії в перерахованому розмірі.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням конституційних прав позивача, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 постійно мешкає у Німеччині. Разом з цим позивач є громадянином України, набув права на отримання пенсійного забезпечення за вислугу років відповідно до законодавства України, яку отримував до 2003 року.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.01.2014 було визнано протиправною відмову відповідача поновити виплату пенсії та зобов'язано поновити з 10.06.2013 виплату раніше нарахованої пенсії ОСОБА_3

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року вказану постанову змінено в частині, що стосується судового збору, в іншій частині залишено без змін.

В подальшому, листом від 16.09.2014 року відповідач повідомив позивача про те, що постанова суду від 21.01.2014 року виконана та виплата пенсії поновлена, однак в розмірі, що був нарахований на час припинення виплати, оскільки правових підстав для перерахунку розміру пенсії за минулий час не було.

05.09.2014 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив роз'яснити ту обставину чи передбачав суд в рішенні зміну розміру пенсійного забезпечення з урахуванням його перерахунку та індексації на теперішній час.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про роз'яснення судового рішення.

При цьому, в ухвалі суду від 15.10.2014 року зазначено про те, що не перешкоджає позивачу звернутись в загальному порядку до відповідача з питань перерахунку раніше призначеної пенсії та її індексації.

Не погоджуючись із розміром поновленої пенсії, представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та індексацію пенсії в період після припинення виплати.

Відтак, 02.09.2014 року, 12.11.2014 року представник позивача звертався до УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва з заявою щодо здійснення перерахунку.

Згідно відповіді УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва від 16.09.2014 року №157-К-01 повідомлено, 05.08.2014 року до УПФУ в Центральному районі надійшла постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 р.

Згідно з постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.01.2014 року, управління зобов'язано поновити з 10 червня 2013 року виплату раніше нарахованої пенсії. Відповідно до документів пенсійної справи ОСОБА_3 виплата пенсії за вислугу років припинена з 01.11.2003 року.

Станом на 01.11.2003 року розмір пенсії за вислугу років відповідно до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становив 491,71 грн.

Звернуто увагу на те, що в постанові Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.01.2014 року зазначено, що УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва зобов'язано поновити виплату раніше нарахованої пенсії. Рішення щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та проведення індексації у вказаній постанові відсутнє.

Враховуючи зазначене, проводити перерахунок пенсії за минулий час не має правових підстав.

12.11.2014 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

12.12.2014 року представник позивача отримав відповідь від відповідача, що листом від 16.09.2014 р. йому вже було повідомлено, чому не проводиться перерахунок поновленої пенсії та її індексація.

Вважаючи, що таку відмову відповідача протиправною, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність своїх дій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України: конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

ОСОБА_3 проживаючи за межами України та будучи громадянином України, має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадян України.

Це стосується безпосередньо і розміру поновленої пенсії, який не може бути меншим, ніж розмір пенсій, призначених на тих же умовах і відповідно до того ж законодавства, що і ОСОБА_3, громадянам України, що проживають в державі.

Перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений ст. 43 цього Закону.

Відповідно до ст. 43 даного Закону перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що дало раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно ч. 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Вірно встановлено судом першої інстанції, що на момент поновлення пенсії в порядку виконання судового рішення діяв Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 43 якого вказує, що перерахунок пенсій за віком, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше.

Тобто, поновлюючи виплату пенсії відповідач повинен був діяти відповідно до законодавства, що діяло на момент виконання ним обов'язку про поновлення пенсії.

Правовідносини між сторонами щодо порядку індексації пенсії регулюються зазначеним Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка не містить обмежень щодо проведення індексації пенсії громадян України, які проживають за кордоном.

Крім того, відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені за цим Законом індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Згідно ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація здійснюється у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 101 %.

Системний аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку про те, що право на перерахунок пенсії позивач має з моменту припинення її виплати для визначення розміру, у якому належить поновити виплату відповідно до Рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009.

Відтак, ОСОБА_3 має право на поновлення пенсії в розмірі, який має бути визначений пенсійним органом з урахуванням всіх перерахунків пенсій та індексацій, які здійснювались в Україні відповідно до законодавства, чинного в період після припинення виплати ОСОБА_3 пенсії, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Безпідставними на думку колегії суддів є доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_3 особисто повинен звернутися із заявою, з посиланням на п.1.5 Порядку № 22-1 в редакції постанови від 07.07.2014 р. № 13-1, оскільки ґрунтуються на не вірному розумінні норм чинного законодавства.

Так, пунктом 1.5 Порядку № 22-1 в редакції постанови від 07.07.2014 р. № 13-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Аналізуючи приведені положення Порядку № 22-1, колегія суддів приходить до висновку про наявність у особи, яка звертається за поновленням пенсії та проживає за межами України, право на звернення до органу ПФУ через представника за умови наявності у такого представника відповідних повноважень.

Матеріали справи свідчать про наявність, копій заяв представника позивача, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, що узгоджується із приписами законодавства.

Також, на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,судом першої інстанції зроблено висновок про те, що не є перешкодою для поновлення пенсії і перерахунку її відповідно до Закону із врахуванням п. 4 Прикінцевих положень Закону, постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.01.2014 року, якою зобов'язано УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва поновити з 10.06.2013 року виплату раніше нарахованої пенсії ОСОБА_3

Сукупність приведених обставин спростовує доводи апелянта та дає підстави для висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача по відмові у проведенні індексації та перерахунку пенсії ОСОБА_3, у зв'язку з чим правомірно задоволено позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Натомість відповідач, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В.Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко