Ухвала суду № 52124696, 24.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м.Львів Справа № 876/6799/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибачука А.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року по справі № 809/1279/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності незаконною та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому, з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог, просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо розгляду його звернень від 03 листопада 2014 року, від 24 грудня 2014 року та від 13 лютого 2015 року в частині абзацу першого цього звернення, зобовязати відповідача розглянути зазначені звернення в повному обсязі відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідь відповідача на його заяву від 03 листопада 2014 року була надана з пропуском встановленого строку, без попереднього проведення перевірки правомірності виплати заробітної плати та без розяснення порядку оскарження прийнятого рішення; що його заява від 24 грудня 2014 року відповідачем не розглянута та не прийнято рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених в заяві; що його заява від 13 лютого 2015 року всупереч вимогам статті 7 Закону України «Про звернення громадян» направлена посадовій особі, дії якої він оскаржував.

Оскільки особами, які беруть участь у справі, не подано клопотання про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 із заявою про перевірку та надання юридичної оцінки фактам виплати заробітної плати, яка неоподатковується, затримки виплати заробітної плати на 1-2 місяці, затримки виплати заробітної плати за час щорічної відпустки на 1-7 місяців, невиплати надбавок за вислугу років медичним працівникам, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, неправильного нарахування вказаних вище виплат в секторі медичного забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області. Вказана заява зареєстрована відповідачем 08 листопада 2014 року.

Відповідь на вказане звернення було надано листом від 05 грудня 2014 року №№ 15/2-Д-574, 15/2-Д-589, 15/2-Д-596, 15/2-Д597 за підписом заступника директора департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України ОСОБА_3, яким позивача повідомлено про проведену перевірку достовірності фактів, наведених ним в заяві, та її результати, а саме, що заробітна плата працівників сектору медичного забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області виплачується своєчасно, а тому не підлягає компенсації; що відрахування єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати та з інших виплат проводиться своєчасно та в повному обсязі; що надбавка за вислугу років нараховується і виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоровя» та на підставі наказів УМВС України в Івано-Франківській області в повному обсязі та у встановлені терміни; що за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року матеріальна допомога на оздоровлення виплачена усім працівникам, які використали відпустку; що індексація заробітної плати виплачена в повному обсязі; що заробітна плата нараховується і обчислюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Згідно з відомостями журналу № 1 обліку реєстрів на відправлену кореспонденцію через поштовий звязок департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України зазначена відповідь була здана на пошту 05 грудня 2014 року.

24 грудня 2014 року позивач звернувся із заявою до заступника директора департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України ОСОБА_3 про проведення повторної перевірки достовірності фактів, наведених ним в первинній заяві, оскільки зазначена вище відповідь не містила достовірних відомостей.

Листом від 30 грудня 2014 року № 15/2-Д-672, 676 заступник директора департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України ОСОБА_3 повідомив позивача, що на викладені ним питання було надано ґрунтовне розяснення листом від 05 грудня 2014 року.

13 лютого 2015 року позивач звернувся до директора департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України ОСОБА_4 із заявою про необхідність обґрунтування нерозгляду його заяви адресованої заступнику директора департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України ОСОБА_3 від 24 грудня 2014 року, а також просив надіслати йому вказану заяву та додані до неї матеріали для звернення до суду.

На вказану заяву листом від 25 лютого 2015 року № 15/2-Д-67 заступник директора департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України ОСОБА_3 надіслав ОСОБА_1 копію відповіді на попереднє звернення, копії матеріалів до нього та повідомив його, що відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заяви ОСОБА_1 від 03 листопада 2014 року, 24 грудня 2014 року та 13 лютого 2015 року відповідачем розглянуті з додержанням вимог Закону України «Про звернення громадян».

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до положень частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, чинним законодавством України встановлений обов'язок суб'єкта владних повноважень повідомляти громадянина про наслідки розгляду його звернення (заяви, клопотання) та знайомити громадянина з рішенням суб'єкта владних повноважень, прийнятого за наслідками звернення громадянина, з зазначенням інформації по суті викладених особою у зверненні питань.

Як видно з матеріалів справи, відповідь відповідача на заяву ОСОБА_1 від 03 листопада 2014 року містить запитувану позивачем інформацію в повному обсязі, та відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що така направлялась позивачу в місячний термін від дня її надходження.

На наступні його звернення від 24 грудня 2014 року та від 13 лютого 2015 року відповідачем була надана відповідь, що відповідно до статті 8 Закону України Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

З огляду на те, що позивачем не наведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність дій Міністерства внутрішніх справ України, підстави для зобов'язання відповідача вчиняти певні дії у публічно-правових відносинах відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року по справі № 809/1279/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:А.І. Рибачук

СуддіВ.М. Багрій

ОСОБА_5