Постанова № 52123582, 28.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2015 рокусправа № 185/7069/15-а(2-а/185/456/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

при секретарі: Портненко М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Військового комісара Павлоградського обєднаного військового комісаріату ОСОБА_3 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2015 року у справі № 185/7069/15-а (2-а/185/456/15) за позовом ОСОБА_4 до Військового комісара Павлоградського обєднаного військового комісаріату ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 10 червня 2015 року № 147 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2015 року адміністративний позов задоволений частково, визнано протиправною та скасовано оскаржувану постанову, в іншій частині позову відмовлено

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В частині відмови в позові постанова суду не оскаржувалась.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є директором КП «Автобаза-0701» відповідно до наказу від 3 червня 2013 року № 17. \а.с. 13\.

Рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 30 липня 2014 року № 487 затверджені ліміти вилучення транспортних засобів (техніки) у підприємств, установ та організацій міста Павлограда для комплектування Збройних Сил України, інших військових формувань під час мобілізації та у воєнний час згідно Додатку ДСК літер «М». \а.с. 24\.

18 травня 2015 року позивач як директор КП «Автобаза-0701» отримав наряд на поставку техніки, а саме, сідельного тягачу та напівпричепу, на 5 червня 2015 року о 8-й годині за адресою м. Павлоград, вулиця Дніпровська, 41, КП «Павлоградводоканал», а у разі неможливості за адресою м. Дніпропетровськ, вулиця Шмідта, 16. \а.с. 9\. Листом на ім'я військового комісара Павлоградського ОМВК від 4 червня 2015 року позивач просив надати копії рішень про встановлення обсягів залучення транспортних засобів КП «Автобаза-0701» за типами та марками у зв'язку з отриманням наряду на залучення транспортних засобів, зазначив, що у разі наявності правових підстав та відповідних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, надання їх копій та реквізитів до визначеного у наряді терміну, КП «Автобаза-0701» планує здійснити відповідне виконання військово-транспортного обов'язку (а.с. 12).

5 червня 2015 року у визначений час КП «Автобаза-0701» вказана у наряді техніка для потреб ЗСУ поставлена не була, що сторонами не заперечується.

9 червня 2015 року посадовою особою Павлоградського ОМВК відносно позивача складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 210-1 КУпАП, відповідно до якого 5 червня 2015 року о 8 годині директор КП «Автобаза 0701» ОСОБА_4 не забезпечив поставку техніки на збірний пункт, а саме сідельний тягач та напівпричіп до м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 16, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 14 Постанови КМУ від 28.12.2000р. № 1921. \а.с. 7\.

Постановою від 10 червня 2015 року позивач за вказані у протоколі порушення притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень. \а.с. 6\.

Позивач із вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною, оскільки йому не було надано для ознайомлення відповідні рішення місцевої державної адміністрації про залучення транспортних засобів КП «Автобаза-0701» та встановлення обсягів таких транспортних засобів за типами та марками, які планується залучити під час мобілізації. Крім того, вважав, що не порушував вказані в протоколі та постанові норми діючого законодавства, оскільки постанова КМУ № 1921 та рішення виконкому Павлоградської міської ради від 30.07.2014 року не регулюють питання залучення транспортних засобів для потреб ЗСУ під час мобілізації.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ ( далі Закон № 3543).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543:

-мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

-особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно частини 1 статті 6 Закону № 3543 військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 3543 виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.

Обсяги транспортних засобів за типами та марками, які планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням військових комісаріатів.

Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями.

Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

Таким чином, частиною 1 статті 210-1КУпАП України встановлено відповідальність за порушення законодавства про мобілізацію, однією з частин якої є покладення на підприємства військово-транспортного обовязку під час особливого періоду, який настає після оголошення мобілізації.

Вказаний обовязок відповідні підприємства зобовязані виконати після отримання від військового комісаріату наряду на постачання транспортних засобів і техніки.

Видання такого наряду відповідачем та дії по його наданню для виконання позивачем не оскаржувались і відповідно протиправними не визнавались, а тому виконання вказаного наряду для позивача було обовязковим.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що позивач, отримавши 18 травня 2015 року наряд на постачання 5 червня 2015 року для потреб Збройних Сил України сідельного тягача та напівпричепу, відмовився його виконувати та необхідну техніку у вказаний час не поставив, тобто військово-транспортний обовязок не виконав, що і тягне за собою відповідальність, передбачену частиною 1 статті 210-1КУпАП України.

Посилання позивача на певні запити з вимогою надати відповідні рішення місцевої державної адміністрації та Кабінету Міністрів України колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказаними вище нормами діючого законодавства надання підприємству таких документів у додаток до наряду не передбачено.

В судовому засіданні представником позивача не заперечувалось, що з Рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 30 липня 2014 року № 487 «Про затвердження лімітів вилучення транспортних засобів у місті для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на період мобілізації та у військовий час» позивача було ознайомлено ще у серпні 2014 року.

Доводи позивача щодо невідповідності вказаного рішення статті 6 Закону № 3543 є безпідставними, оскільки це рішеннявиконкому ним не оскаржувалось, ніким не скасовувалось і є діючим.

Посилання на нетотожність понять «вилучення» та «залучення» не впливають на встановлений факт невиконання позивачем військово-транспортного обовязку.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.

Повний текст виготовлено 30 вересня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військового комісара Павлоградського обєднаного військового комісаріату ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2015 року у справі № 185/7069/15-а (2-а/185/456/15) скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Військового комісара Павлоградського обєднаного військового комісаріату ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.Ю. Чумак

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:І.В. Юрко