Постанова № 52123530, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/15241/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представника відповідача - Корнійчук А.В. ( довіреність від 06.08.2015),

представника позивача - Павловського Р.В. ( довіреність від 03.02.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 804/15241/13-а за позовом Державного підприємства"Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, -

встановив:

У листопаді 2013 року Державне підприємство"Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - Відповідач), у якому просили визнати протиправним та скасувати у повному обсязі пункт 11 обов'язкових вимог Держфінінспекції в Дніпропетровській області від 16.09.2013 № 04-05-05-15/11391.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що кошти у розмірі 14 817 000 грн. є витратами на утримання Державного Концерну «Ядерне паливо», оскільки, відповідно до Статуту останнього, Позивач є учасником даного Концерну і вказані у вимозі кошти є щорічними майновими внесками Позивача відповідно до положень ст.. 70, 123 ГК України, у зв'язку з чим зазначені кошти було правомірно включені до інших витрат операційної діяльності. (том 1 а.с.2-10)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року адміністративний позов ДП «СхідГЗК» задоволено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що порушень при перерахуванні ДК «Ядерне паливо» майнових внесків з боку Позивача встановлено не було та їх перерахування здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому підприємством було правильно відображено у бухгалтерському обліку господарські операції із перерахування внесків до ДК «Ядерне паливо» саме як «Інші операційні витрати». (том 3 а.с.3-6).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДФІ у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при винесені рішення по справі не взяв до уваги той факт, що Концерном не виконувалися функції з координації дій учасника ДП «Схід ГЗК» в рамках створення ядерного палива, як це передбачено Статутом. При цьому звертають увагу, що п.30 Статуту визначено лише право, а не обов'язок, учасників здійснювати відповідні внески, у зв'язку з чим вважають безпідставним перерахування Позивачем коштів у розмірі 14 817 000 грн. ДК «Ядерне паливо». (том 3 а.с.11-13)

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача - ДФІ у Дніпропетровській області, вимоги апеляційної скарги підтримамав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Представник Позивача - ДП «СхідГЗК» у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, посилаючись на відсутність у їх діях складу будь-якого порушення. При цьому підтвердив, що вимога, яку вони просили скасувати, зобов'язувала їх вирішити питання щодо стягнення коштів у відповідній сумі з Концерну «Ядерне Паливо» шляхом перерахування цих коштів на поточні рахунки ДП «СхідГЗК», з огляду на неправомірне покриття витрат, які безпідставно здійснювались їх підприємством.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і наданих заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" засноване на державній власності відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 24.07.1951 р. № 2659-1287 "Про розвиток видобування фосфорних руд га Першотравневому та Жовторічанському родовищах у Кривому Розі та про організацію на базі цих родовищ Комбінату № 9 Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР" та наказу Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР віл 01.08.1951 р. № 3 "Про створення комбінату № 9" і підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, є учасником Державного концерну "Ядерне паливо". Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видано виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області 28.10.1993 р. Основним видом діяльності є добування уранових та торієвих руд (т. 2 а.с. 185-203).

Відповідно до п. 1.2.3.1. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на II квартал 2013 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 18.05.2013 №838-13 уповноваженими працівниками ДФІ у Дніпропетровській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2013 р., за результатами якої складено Акт від 09.08.2013 р. № 05-25/5 (том 1 а.с.13-16).

Позивач надавав заперечення на акт перевірки (том 1 а.с.26-29), які Відповідачем відповідно до листа від 11.09.2013 № 04-05-05-15/11228 прийняті не були. (том 1 а.с.30-36)

На підставі акту ревізії винесено Вимогу №04-05-05-15/11394 від 16.09.2013 р. (том 1 а.с.37-47), відповідно до пункту 11 якої:

- встановлено перерахування внесків Концерну «Ядерне паливо», що не передбачено Статутом ДП «СхідГЗК» та водночас при невиконанні Концерном протягом 201-2012 року та січня-квітня 2013 року повноважень по відношенню до ДП «СхідГЗК», чим порушено п.п.20 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, п.1 ст.3Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5 ст.75 Господарського кодексу України на загальну суму 14 817 000 грн., у зв'язку з чим стягнути кошти в сумі 14 817 000 грн. з Концерну «Ядерне паливо», покриття витрат якого здійснювалося за рахунок коштів ДП «СхідГЗК», шляхом перерахування грошових коштів на поточні банківські рахунки ДП «СхідГЗК».

Скасування вказаного пункту вимоги і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи адміністративний позов ДП «СхідГЗК», суд першої інстанції виходив з того, що порушень при перерахуванні ДК «Ядерне паливо» майнових внесків з боку Позивача встановлено не було та було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому підприємством було правильно відображено у бухгалтерському обліку господарські операції із перерахування внесків до ДК «Ядерне паливо» саме як «Інші операційні витрати».

Колегія суддів не у повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він винесений без врахування наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Свою діяльність Державна фінансова інспекція проводить на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України № 499/2011 від 23.04.2011.

Як визначено підпунктом 4 пункту 4 Положення, Держфінінспекція України , відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Як слідує з матеріалів справи, оскаржуваною є вимога щодо спонукання Позивача вирішити питання саме про стягнення збитків з іншої установи, нібито спричинених їх підприємству внаслідок неправомірного перерахування внесків. При цьому безпосередньо Держфінінспекцією позов про відшкодування виявлених в ході перевірки збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, до суду не заявлявся.

За таких обставин заявлений позов щодо скасування п.11 вимоги про стягнення коштів задоволенню не підлягає, оскільки така вимога на даному етапі та в рамках заявленого позову не є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, так як за її допомогою неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки, а її правомірність та обґрунтованість вимоги має перевірятись при розгляді справи з іншим предметом позову - позовом ДФІ про відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена і в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 13 травня 2014 року у справі № 21-89а14, від 07.07.2015 р. у справі № 818/1365/13-а..

Оскільки судом першої інстанції не було враховано вищевказані обставини та приписи правових норм, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вимог ДП «Схід ГЗК».

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 804/15241/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства"Східний гірничо-збагачувальний комбінат"- відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст..212 КАС України.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2015 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: О.О. Круговий