Постанова № 52123490, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/59/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю:

представника позивача: Кащеєвої А.В.,

представника відповідача: Чохелі Т.Р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор-Д»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі №804/59/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор-Д» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

05 січня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тімор-Д» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.09.2014 року №0000322202 та №00003122202 винесені Західно - Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, ґрунтуються лише на припущеннях та матеріалах отриманих від інших податкових органів щодо інших платників податків. Отже, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки прийняті без врахування дійсних фактичних обставин та без надання належної оцінки документам, що були надані в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Тімор-Д» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 07.08.2014 року по 13.08.2014 року посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ ГУМ у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тімор-Д» щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.05.2014 року 30.05.2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Барилит Плюс» та за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Таліс Плюс», за наслідками якої складено акт перевірки №192/22-02/37172783 від 20.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тімор-Д»:

п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 3022057 грн., в тому числі:

травень 2014 року - 1762327.51 грн.,

червень 2014 року - 1259729.44 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000322202 від 12.09.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. у зв'язку з порушенням приписів ст.. 121 п. 121.1 абз. 1 ПК України.

№0000312202 від 12.09.2014 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 453386 грн., в тому числі на суму 3022057 грн. за основним платежем та 1511029 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000322202 та №0000312202 від 12.09.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до перевірки та під час судового розгляду справи документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності не можуть бути визнані документами первинного бухгалтерського обліку, оскільки фактично господарських операцій здійснено не було. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до наявної в матеріалах справи постанови слідчого у відношенні до посадових осіб контрагентів позивача відкрито кримінальне провадження та провадиться досудове слідства, що також свідчить про неможливість здійснення господарських відносин, що були предметом перевірки.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських відносин у перевіряємий період між позивачем та його контрагентами з приводу придбання нафтопродуктів з огляду на матеріали перевірок податкових органів стосовно ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Таліс Плюс».

Також, в акті перевірки податковим органом зазначено, що позивач не надав перевіряючим оборотно-сальдових відомостей за будь-якими рахунками, а також видаткових накладних, рахунків - фактур. Посадовими особами під час перевірки не досліджено як саме нафтопродукти були оприбутковані (списані) як та де складались та зберігались, яка матеріально відповідальна особа контролювала дані процеси. Позивачем податковому органу не надано до перевірки ТТН та документів на підтвердження зберігання товару отриманого від ТОВ «Таліс Плюс».

Керуючись принципом адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити обставини справи на предмет правомірності формування позивачем податку на додану вартість та дотримання платником податкової дисципліни за перевірямий період.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «Тімор-Д» (покупець) та ТОВ «Барилит Плюс» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/43-НП від 01.05.2014р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (товар).

Додатковою угодою №140531000000046 від 01.05.2014р. визначено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EХW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі договору), а покупець прийняти види товарів: бензин А-92 Євро виду 2 класу С у кількості 300,667 т., бензин автомобільний А-95 Євро виду 2 класу D у кількості 136,629 грн. та 18,450 т..

Сторонами підписано Акт приймання-передачі нафтопродуктів від 31.05.2014р.

ТОВ «Барилит Плюс» виписано на адресу позивача податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

01.05.2014 року між ТОВ «Тімор-Д» (покупець) та ТОВ «Барилит Плюс» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/96-НП, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (товар).

Додатковою угодою №140531000000152 від 01.05.2014р. визначено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EХW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі договору), а покупець прийняти до 31.05.2014р. види товарів: паливо дизельне (Євро) марки В виду 2 у кількості 106,802 т., паливо моторне альтернативне «Еліт-95 Супер» у кількості 11,479 т.

Сторонами підписано Акт приймання-передачі нафтопродуктів від 31.05.2014р.

ТОВ «Барилит Плюс» виписано на адресу позивача податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

01.06.2014 року між ТОВ «Тімор-Д» (покупець) та ТОВ «Талис Плюс» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/06-40П, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (товар).

Додатковою угодою №140630000000069 від 01.06.2014р. визначено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EХW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі договору), а покупець прийняти до 31.06.2014р. види товарів: бензин А-92 Євро виду 2 класу С у кількості 151,905 т., бензин автомобільний А-95 Євро виду 2 класу D у кількості 129,678 грн. та 17,143 т., паливо дизельне (Євро) марки В виду 2 у кількості 101,986 т..

Сторонами підписано Акт приймання-передачі нафтопродуктів від 30.06.2014р.

ТОВ «Таліс Плюс» виписано на адресу позивача податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

18.08.2010 року ТОВ «Тімор-Д» укладено з ВАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) договір зберігання №1808/10-02, за умовами якого зберігач зобов'язаний примати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем і повернути їх у схоронності за першою його вимогою.

01.10.2012 року ТОВ «Тімор-Д» укладено з ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» (перевізник) договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №89, за умовами якого перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж (нафтопродукти, вода для калібрування резервуарів АЗС) до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а також здійснювати відкачування й зливання нафтопродуктів.

Сторонами укладено акти здачі-прийому виконаних робіт від 31.05.2014р. та від 30.06.2014р.

18.08.2010 року ТОВ «Тімор-Д» укладено з ВАТ «Дніпронафтопродукт» (перевізник) договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №1808/10-1, за умовами якого перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а також здійснювати відкачування й зливання нафтопродуктів.

Згідно Додаткової угоди від 30.12.2013р. строк дії наведеного договору продовжено до 31.12.2014р.

Сторонами укладено Протоколи узгодженої ціни від 31.05.2014р. та від 30.06.2014р. до договору №1808/10-02, акти приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2014р. та від 30.06.2014р.

01.11.2013 року ТОВ «Тімор-Д» було укладено з ТОВ «Днепртрансойл» (перевізник) договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №1808/10-1, за умовами якого перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а також здійснювати відкачування й зливання нафтопродуктів.

Сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.05.2014р.

Також, судом досліджені надані позивачем копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс», ТОВ «Днепртрансойл».

Оплату за поставлені товари було здійснено позивачем у безготівковій формі про що свідчать надані до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Також, в матеріалах справи мітяться документи на підтвердження зберігання нафто продуктів придбаних позивачем у ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Таліс Плюс».

Так, 18.08.2010 року між ПАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Тімор - Д» було укладено договір зберігання №1808/10-2 згідно якого ПАТ «Дніпронафтопродукт» зобов'язується прийняти на зберігання нафтопродукти та інші товарно - матеріальні цінності які передаються позивачем, та повернути їх йому у схоронності за першою його вимогою.

Договір діє до 31 грудня 2011 року, однак в разі якщо жодна із сторін договору не заявляє вимог щодо його розірвання, продовжує свою дію на той самий строк автоматично.

При виконання вказаного договору сторонами укладено акти приймання - передачі ТМЦ, протокол узгодження ціни послуг, а також акт приймання - передачі послуг до зі зберігання ТМЦ.

ПАТ «Дніпронафтопродукт» виписано на користь позивача податкові накладні, які зареєстровано належним чином.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

В свою чергу податковим органом зазначено, що позивачем до перевірки не надано ТТН, що свідчить про відсутність підстав для визнання реальності здійснення позивачем господарських відносин з приводу купівлі/продажу нафтопродуктів у контрагентів ТОВ «Таліс Плюс» та ТОВ «Барилит Плюс» у перевіряємий період.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту.

Так, певна невідповідність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не можу слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі - продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

Позивачем під час розгляду справи пояснено, що він є споживачем послуг транспортування товару у відповідності до договорів придбання товару на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт».

За вказаних умов поставки товару, ТТН зберігаються у постачальника товару -перевізника ТОВ «Барилит Плюс».

Також, позивачем до суду надано ТТН на відпуск нафтопродуктів, яким суд апеляційної інстанції надає правову оцінку виходячи з наступного.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.08 за №805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155).

Пунктом 5.4.1 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку. Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначено пунктом 7.5 Інструкції №281/171/578/155.

Так, згідно з пунктами 7.5.1, 7.5.4 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. (пункт 7.5.6 Інструкції №281/171/578/155).

Пунктами 7.5.7, 7.5.8, 7.5.10 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

Форма №1-ТТН (нафтопродукт), передбачена додатком 3 до Інструкції №281/171/578/155, містить перелік обов'язкових реквізитів, що повинні бути заповнені при здійсненні відпуску нафтопродуктів (нафти).

Надані позивачем ТТН відповідають вимогам чинного законодавства щодо своєї форми та змісту, мітять всі необхідні реквізити та позначки щодо відпуску нафтопродуктів.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку позивача було проведено на підставі постанови Старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 08.12.2014 року відповідно до якої зазначено, що досудовим розслідуваням по кримінальному провадженню по обвинуваченню посадових осіб ТОВ «ТД Шеф» встановлено факт незаконної діяльності посадових осіб ТОВ «ТД Шеф», ТОВ «Швейцарський центр освіти «Майстерс» та ТОВ «Талис Плюс» направленої на отримання та надання податкової вигоди.

Вказані в постанові Старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 08.12.2014 року обставини лягли в основу рішення суду першої інстанції.

З метою повного та всебічного з'ясування зазначених обставин справи судом апеляційної інстанції ухвалою від 02.07.2015 року витребувано зі СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві завірену належним чином копію вироку стосовно винних посадових осіб ТОВ «ТД Шеф», а також інформацію по кримінальному провадженню по обвинуваченню посадових осіб ТОВ «ТД Шеф», ТОВ «Швейцарський центр освіти «Майстерс» та ТОВ «Талис Плюс», також запропоновано надати вироки суду стосовно винних посадових осіб ТОВ «ТД Шеф», ТОВ «Швейцарський центр освіти «Майстерс» та ТОВ «Талис Плюс», в разі наявності.

12 серпня 2015 року на адресу суду надійшов лист від СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві, яким повідомлено, що матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ «ТД Шеф», ТОВ «Швейцарський центр освіти «Майстерс» та ТОВ «Талис Плюс» направлено 15.01.2015 року до ГУ ДФС України для подальшого досудового розслідування.

Також, СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві надано копію вироку Дніпровського районного суду від 24 листопада 2014 року у справі №775/26151/15-к, яким визнано винними посадових осіб ТОВ «ТД Шеф» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.. 205 ККУ. У вказаному вироку суду надано оцінку кримінально караним діянням посадових осіб ТОВ «ТД Шеф» стосовно реєстрації підприємства для протиправних цілей з отримання податкової вигоди.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ «ТД Шеф» не був контрагентом позивача у перевіряємий період, а відтак вирок Дніпровського суду м. Києва від 24 листопада 2014 року у справі №775/26151/15-к не є носієм доказової бази у справі з приводу правомірності адміністрування податку на додану вартість ТОВ «Тімор-Д».

В свою чергу, факт існування кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ «Талис Плюс» та провадження ГУ ДФС України досудового слідства, також не може бути належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог норм податкового законодавства за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, про визнання винними посадових осіб ТОВ «Талис Плюс» у вчиненні злочину, який би містив змістовний аналіз господарських відносин останнього з позивачем у перевіряємий період.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, за рахунок господарських відносин позивача із ТОВ «Талис Плюс» та ТОВ «Барилит Плюс», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем до перевірки не було надано ряду первинних документів бухгалтерського обліку таких як: рахунки - фактури, ТТН, оборотно - сальдових відомостей, внаслідок чого до позивача застосовано штрафні санкції.

У відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ненадання може виявлятися як у формі прямої відмови надати документи чи їх копії, так у формі невиконання вимоги контролюючих органів надати оригінали документів чи їх копій у передбачений законодавством строк. Після завершення вказаного строку можливе притягнення до відповідальності за це правопорушення, незалежно від того, що платник податків (його посадові особи) прямо не відмовляється від надання документів чи їх копій.

Отже, підставою для застосування санкцій за ненадання до перевірки первинних документів на підставі яких здійснюється платником податків облік доходів та видатків від господарської діяльності має бути факт порушення платком вимог закону, який визначається як активна дія у вигляді відмови від надання документів, або пасивна бездіяльність у вигляді невиконання вимоги контролюючого органу про надання копій документів.

Матеріали справи не містять підтверджень на користь того, що контролюючим органом було витребувано у позивача зазначені в акті передвіки документи первинного бухгалтерського обліку, також в матеріалах справи відсутні будь-які докази (акт відмови, будь-яка інша документальна фіксація) того, що позивач прямо відмовився від надання документів відповідачу до перевірки.

Отже, відповідач, на якого ст.. 71 КАС України, покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення не надав суду доказів існування обставин для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 510 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо достатності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень - рішень №0000322202 та №0000312202 від 12.09.2014 року.

В зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувана постанова є прийнятою на підставі неповно та невсебічно досліджених обставин справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, у зв'язку з чим, оскаржувану постанову суду слід скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову .

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при поданні адміністративного позову був сплачений судовий збір у розмірі 669.90 (487.20+182.70) (а.с.2 т. 1), при зверненні до суду з апеляційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2436 грн. (а.с.86 т.2).

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне присудити ТОВ «Тімор-Д» з Державного бюджету суму судового збору у розмірі 3105.90 грн. (669.90+2436).

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор - Д» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі №804/59/15 - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тимор -Д» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.09.2014 року №0000322202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.09.2014 року №0000312202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор-Д» суму сплаченого судового збору у розмірі 3105 (три тисячі сто п'ять) гривень 90 копійок.

Поставнова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим