Постанова № 52123415, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № 804/12010/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 804/12010/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 04.06.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 62249 грн., з яких за основним платежем - 62248,00 грн., та за штрафними санкціями - 1,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалось про помилковість висновків податкового органу, викладених в акті, складеному за результатами документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «ОСОБА_1 Капітал» за січень 2010 року - грудень 2012 року, щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за господарськими угодами, що не мали реального характеру. Зважаючи на наявність необхідних первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, визначення грошового зобовязання спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 версеня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись із судовим рішенням, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що позивачем не підтверджено право формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що був підданий перевірці, оскільки операції позивача з його контрагентами містять ознаки фіктивності, оскільки до перевірки не надано інформацію щодо розрахунків між підприємствами, відсутні також і документи, що підтверджували б якість придбаного товару чи сертифікати відповідності від виробника. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання податкового органу на наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 0417/1-298/2011, яким встановлено, що ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «ОСОБА_1 Капітал» створені з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що податковий орган не навів жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, а тому просив оскаржену постанову залишити без змін, як законну та обґрунтовану, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У судовому засідання сторони, доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дніпрокрансервіс» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «ОСОБА_1 Капітал» за січень 2010 року - грудень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894, яким зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 130 248 грн., у тому числі по періодам: грудень 2010 року на суму 68 000 грн.; лютий 2011 року на суму 29 074 грн.; березень 2011 року на суму 33 147 грн. На підставі ОСОБА_2 перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.03.2014р., яким ТОВ «Дніпрокрансервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77 810 грн. (з яких 62 248 грн. - за основним платежем, 15 562 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зі скаргою від 26.03.2014 року, за результатами розгляду якої скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.03.2014р. в частині застосування штрафної санкції з податку на додану вартість в сумі 15561 грн., в іншій частині скаргу платника податків залишено без задоволення. З урахуванням рішення за розглядом первинної скарги, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.06.2014р., яким ТОВ «Дніпрокрансервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 249 грн. (з яких 62 248 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «ОСОБА_1 Капітал», а відтак і про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податковим органом ТОВ «Дніпрокрансервіс» були, зокрема, взаємовідносини із ТОВ «ОСОБА_1 Капітал» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач».

Так, у грудні 2010 року ТОВ «ОСОБА_1 Капітал», як постачальником, на адресу ТОВ «Дніпрокрансервіс» була виписана податкова накладна, сума податку на додану вартість за якою у розмірі 68000 грн. включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Інші первинні документи, як то, щомісячні звіти про залишок товарно-матеріальних цінностей та щомісячні звіти про рух товарно-матеріальних цінностей за період 2009 - 2011 роки, позивачем були знищені актом від 31.12.2013 року.

Крім того, в акті перевірки зазначено, між ТОВ «Дніпрокрансервіс» (покупець) та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (продавець) було укладено договір № 202 від 02.02.2011 року, предметом якого є купівля-продаж заготівки крюка, заготівки колеса. Копія вказаного договору до матеріалів справи не наддавалась, однак, оскільки за своєю правовою природою акт перевірки є носієм інформації, яка була отримана під час перевірки податковим органом, колегія суддів дійшла висновку, що останній має розглядатись як належний та допустимий доказ при встановленні обставин укладення господарських договорів та їх змісту, відтвореного безпосередньо в цьому акті.

На підтвердження реальності виконання цього договору позивачем надані: акт приймання продукції (товару) за кількістю та якістю від 03.03.2011 року за видатковою накладною №93 від 03.03.2011 року, рахунок-фактурою №93 від 03.03.2011 року, видаткова накладна №66 від 03.02.2011 року та рахунок-фактура №66 від 03.02.2011 року на заготівки колес, товарно-транспортні накладних № 2 від 03.02.2011 року, № 5 від 03.03.2011 року, акт списання № ДК-0000119 від 31.03.2011р. в рахунок загальновиробничих витрат. Факт здійснення розрахунку за умовами укладеного договору підтверджено виписками по рахунку платника податку.

Дослідивши ці первинні документи, суд першої інстанції дійшов висновку про реальне виконання умов вказаного договору.

Проте, колегія суддів, відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, вжила процесуальних заходів щодо витребування належних та допустимих доказів копії вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі №0417/1-298/2011.

Зазначеним вироком встановлено, що ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «ОСОБА_1 Капітал» були створені (придбані) з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, для переказу грошових коштів із безготівкової у готівкову форму, використовуючи банківські рахунки підприємств. Організована злочинна група осіб у складі організатора ОСОБА_3, членів групи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 діяла в період з листопада 2008 року до 31 березня 2011 року, після чого її діяльність була припинена правоохоронними органами.

Наведені обставини свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були реальними, оформлялись лише документально і були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, підприємницька діяльність здійснюються субєктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Вищий адміністративний суд України акцентував увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо. (див. ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2014 року у справі К/800/58092/13).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково не врахував зазначений вирок суду та встановлені в ньому обставини, вказавши про відсутність дослідження господарських операцій позивача із ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «ОСОБА_1 Капітал».

Крім того, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку навіть незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначає активи як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 статті 3 цього ж Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, зазначеними законодавчими нормами встановлено, що, по-перше, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку; по-друге, підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, по-третє, первинні документи фіксують факт здійснення господарських операцій; по-четверте, такі господарські операції обовязково викликають зміни в структурі активів.

Зважаючи на те, що реальною господарською діяльністю контрагенти позивача - ТОВ «ОСОБА_1 Капітал» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» не займались, а були створені для фіктивної підприємницької діяльності, будь-які угоди, господарські операції укладені з ними не можуть розглядатись як такі, що мали на меті отримання прибутку на законних підставах.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення помилкового рішення, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову за наведених вище підстав.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 804/12010/14 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс" відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:А.В. Шлай

Суддя:С.М. Іванов

Суддя:С.В. Чабаненко