Ухвала суду № 52123295, 07.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/16842/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроспецсервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі №804/16842/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроспецсервіс» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідроспецсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 02.09.2014 року №0002151500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 85105,00 грн. (основний платіж - 68084,60 грн., штрафні санкції - 17021,15 грн.). В обґрунтування позовних вимог зазначало, що не погоджується з висновками, викладеними в Акті №137/04-83-22-02/31736401, складеному 19.08.2014 року за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Гідроспецсервіс" з питань придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Сібол" та їх подальшої реалізації за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року. Також позивач вказував на порушення податковим органом підстав та порядку проведення перевірки, а висновки контролюючого органу щодо відсутності реальної господарської діяльності вважав такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки техніка, яка отримана у платне строкове користування від ТОВ «Сібол», була використана для виконання робіт у власній господарській діяльності, що підтверджено належними первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальність «Гідроспецсервіс», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження реальності виконання договорів між позивачем та ТОВ «Сібол», оскільки наявні усі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій. Доказами виконання договорів оренди є акти приймання-передачі техніки, доказами використання у власній господарській діяльності - договір на виконання робіт для ПАТ «Кримський ТИТАН», акти приймання-передачі виконаних робіт, доказами виконання договору купівлі-продажу дизпалива - акти приймання-передачі товару, акти списання. Крім того, відповідач в акті перевірки посилався на неможливість проведення зустрічної звірки у ТОВ «Сібол», однак ця обставина не свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу № 667 від 06.08.2014 та направлення на перевірку № 712/22.02 від 06.08.2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Гідроспецсервіс" з питань придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Сібол" та їх подальшої реалізації за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., за результатами якої 19.08.2014 р. складено акт № 137/04-83-22-02/31736401, в якому зафіксовані порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвели до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 68084,60 грн. На підставі акту перевірки 02.09.2014р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002151500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 85105,00 грн. (основний платіж - 68084,60 грн., штрафні санкції - 17021,15 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно збільшено грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки наявні первинні документи не підтверджують реальність виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Сібол», тому віднесення сум за такими угодами до складу податкового кредиту є безпідставним, що є порушенням приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За висновками Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, викладеними в акті перевірки № 137/04-83-22-02/31736401 від 19.08.2014 року, ТОВ "Гідроспецсервіс" в порушення п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за січень 2014 року по операціям, не пов'язаним із веденням господарської діяльності з ТОВ «Сібол» в сумі 68084,60 грн. Документальна перевірка проведена на підставі договору між ТОВ "Гідроспецсервіс" та ТОВ «Сібол» від 28.03.2013 року, рахунків-фактур, податкових накладних, актів приймання-передачі, податкової декларації з ПДВ, акту № 1011/26-55-22-07/37265968 від 03.04.2014 року, складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва, «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібул» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками/покупцями за період січень-лютий 2014 року.

Так, 28.03.2013р. між ТОВ «Сібол» (Орендодавець) та ТОВ "Гідроспецсервіс" (Орендар) було укладено договір оренди обладнання №08/03, у відповідності з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду будівельну техніку згідно Відомості, яка є Додатком № 1 до Договору. Техніка знаходиться у власності Орендодавця. Орендар зобов'язується здійснювати за свій рахунок перевезення (транспортування) будівельної техніки з об'єкту Орендодавця на об'єкт Орендаря. Оренду плату Орендар зобов'язаний сплачувати щомісячно за поточний місяць. Термін дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. На виконання умов вищенаведеного договору було складено акт приймання передачі від 28.03.2013р. катер БМК-130 (2 шт.),бульдозера Т-170 (1 шт.) трубоукладчик на базі Т-170 (2 шт.), плавучий кран (1 шт.) дизельелектростанція АД-30 (1 шт.) на загальну суму 125712,00 грн. ТОВ "Сібол" було виписано рахунок-фактуру № 30029 від 31.01.2014р. та № 30030 від 31.01.2014р, податкові накладні від 31.01.2014 року № 30028 (сума ПДВ - 31000 грн.), № 30029 (сума ПДВ № 8768 грн.), та № 30030 (сума ПДВ - 8900 гр.), складено акт № 30029 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на виконання умов Договору оренди № 08/03 від 28.03.2013р. на суму 52608,00 в т.ч. ПДВ-8768,00 грн. за оренду катера БМК-130, бульдозера Т-170 та плавучого крана та акт № 30030 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на виконання умов Договору оренди № 08/03 від 28.03.2013р. на суму 53400,00 в т.ч. ПДВ-8900,00 грн. за оренду трубоукладчика на базі Т-170, дизельелектростанції АД-30.

Відповідач в акті перевірки дійшов висновку про безпідставне включення сум ПДВ за договором №08/03, оскільки відсутні документи, що підтверджують перевезення (транспортування) техніки, її використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача і, дослідивши надані позивачем первинні документи, встановив, що рахунки-фактури № 30029 та № 30030 виписані невстановленою особою.

За приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначення посади та прізвище особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, на підтвердження чого складається первинний документ, є обов'язковим.

Суд першої інстанції вказав також на відсутність доказів транспортування позивачем техніки з об'єкту орендодавця, як це передбачено п.3.8 Договору № 08/03.

Апелянт у своїй скарзі зазначив про те, що техніка, яка є предметом договору оренди, постійно знаходиться у місті Вольногірську, нікуди не перевозилась, тому і первинні документи на підтвердження транспортування не складались.

Колегія суддів вважає такі доводи не обґрунтованими, оскільки ні із змісту договору, ні з інших первинних документів не вбачається факт знаходження техніки у м. Вільногірську. Навпаки, акт приймання-передачі будівельної техніки складений 28.03.2013 року у м. Кривий Ріг, підписаний директорами позивача та ТОВ «Сігал», хоча за п.2.2.2. договору № 08/03 передача мала здійснюватись відповідними спеціалістами сторін.

Апелянт також стверджував, що отримана в оренду техніка використовувалась у власній господарській діяльності при наданні послуг ПАТ «Кримський ТИТАН» за договором № 166-3 від 28.02.2013 року на виконання робіт. Проте, використання цієї техніки умовами договору не передбачена, в акті приймання виконаних підрядних робіт № 1/01 за січень 2014 року не зазначено, кошторис на виконання робіт позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Підтвердження факту транспортування техніки, як це передбачено умовами Договору № 08/03 та факту використання її у власній господарській діяльності є підтвердженням недостовірності відомостей у зазначених вище первинних документах, на підставі яких сформовано податковий кредит у січні 2014 року.

Також судом першої інстанції були досліджені інші господарські договори, які не були надані позивачем під час податкової перевірки - договір № 19/11 від 29.11.2012 року оренди будівельної техніки, договір № 02/04 від 02.04.2013 року постачання продуктів нафто перероблення.

Так, договір № 19/11 має містить умови, аналогічні умовам договору № 08/03. Доказів транспортування техніки - земснарядів відповідно до п.2.1.4 не надано, документи на використання у власній господарській діяльності цієї техніки - відсутні. Акт приймання-передачі техніки підписаний також у м. Кривому Розі, чим спростовуються доводи апелянта про те, що техніка знаходиться у м. Вільногірську. На підтвердження виконання договору № 19/11 позивачем наданий рахунок-фактура № 30028 від 31.01.2014 року підписаний особою, яку неможливо ідентифікувати.

Щодо договору постачання нафтопродуктів № 02/04 від 02.04.2013 року, то податкові накладні за цим договором, виписані ТОВ «Сібул» - відсутні. Разом з тим, до складу податкового кредиту позивачем включені суми ПДВ за податковою накладною № 5003 від 06.01.2014 року на суму 9689,40 грн. за договором поставки б/н від 06.01.2014 року, однак цей договір та документи на підтвердження його виконання взагалі відсутні. Також не надано договору та первинних документів за договором поставки б/н від 14.01.2014 року за податковою накладною № 13006 на суму 9727,20 грн.

Колегія суддів зазначає, що визначальною умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит, окрім належного оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника. При цьому документальне обґрунтування права на податковий кредит покладається на платника.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для проведення перевірки, колегія суддів зазначає, що позивач правом не допуску службових осіб відповідача не скористався, наказ, який і є підставою для проведення перевірки, не оскаржив,

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроспецсервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі №804/16842/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко