Постанова № 52122711, 01.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 жовтня 2015 р. № 820/5655/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальниковій Г.А.,

за участю сторін: позивач - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2, представник відповідача - ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа Міністерство юстиції України про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа Міністерство юстиції України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 14.05.2015 р. №295-о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення Тополі митного поста Куп'янськ з 14.05.2015 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення Тополі митного поста Куп'янськ Харківської митниці Державної фіскальної служби України з дня звільнення;

- стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення 14.05.2015 року по день ухвалення рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в період перебування ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Купянський» до неї неправомірно та безпідставно застосовано положення Закону України Про очищення влади, оскільки таке звільнення відбулось у період тимчасової непрацездатності позивача, що є грубим порушенням трудового законодавства. Окрім того, позивач вважає, що норми Закону України Про очищення влади було застосованого до нього безпідставно, без проведення перевірки, порушуючи презумпцію невинуватості.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаною посади слугував висновок Купянської ОДПІ про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» від 20.03.2015 року № 1835/8/224-20-26-17-01-51, що, на думку субєкта владних повноважень, відповідає п. 7-2 ст. 36 КЗпП України та п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Представник Міністерства юстиції України підтримав правову позицію позивача та зазначив, що при проведенні перевірки передбаченої Законом України "Про очищення влади" щодо ОСОБА_1 Куп'янською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області вказано не просто невідповідність відомостей зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а відповідно до пунктів 1, 2 ч. 5 ст. 5 Закону також вказано: за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел, тобто перевіркою встановлено законність джерел набуття таких доходів. Однак, органом перевірки вказана інформація не була врахована.

У судовому засіданні 01.10.2015 року сторони підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно наказу Харківської митниці Міндоходів від 01.06.2013 Лг« 09-0 «По особовому складу» була прийнята на роботу до Харківської митниці Міндоходів з 01. 06.2013 в порядку переведення з Харківської обласної митниці на посаду головного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці Міндоходів.

Кабінетом Міністрів України 06 серпня 2014 року прийнята постанова № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» на виконання п. 1 якої утворена як юридична особа публічного права Харківська митниця ДФС.

Державну реєстрацію створення Харківської митниці ДФС проведено 05.12.2014. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311, у грудні 2014 року розпочато реорганізацію Харківської митниці Міндоходів шляхом приєднання до Харківської митниці ДФС.

У зв'язку з реорганізацією, наказом Харківської митниці ДФС від 24.12.2014 № Об-о «По особовому складу» ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Харківської митниці ДФС з 25.12.2014 в порядку переведення з Харківської митниці Міндоходів із збереження умов оплати праці та матеріального забезпечення, що встановлені відповідно до законодавства для посадових осіб митної служби на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці ДФС.

20.03.2015 року Купянською ОДПІ складено висновок № 1835/8/224-20-26-17-01-51 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади».

З урахуванням вищевикладеного, наказом начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 14.05.2015 р. №295-о ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення Тополі митного поста Куп'янськ з 14.05.2015 року у відповідності до п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю.

Позивач, не погодившись із вищевказаними рішеннями та діями субєктів владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Суд, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, дійшов висновку про наступне.

16.10.2014 року набув чинності Закон України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон №1682-VII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею другою Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються в тому числі щодо посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України.

Так, згідно з ч. 8 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена ч.3 ст. 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

З аналізу норми частини 8 статті 3 Закону України "Про очищення влади" вбачається, що заборона застосовується у разі встановлення перевіркою:

- недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або

- невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях,

а також обовязковою умовою повинно бути встановлення факту, що таке майно (майнові права) було набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 10 частини першої статті 2 цього Закону, та за відсутності підтвердження законних джерел набуття доходів.

Таким чином, суд приходить висновку, що підтвердження законності джерел набуття доходів та відповідність вартості майна (майнових прав) цим доходам виключає застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, відповідно до критерію, передбаченого частиною восьмою статті 3 Закону.

Відповідно до пункту 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади", керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Водночас, суд зазначає, що статтею 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2015року по справі № 820/3485/15, яка набрала законної сили, підтверджено обґрунтованість висновку Купянської ОДПІ № 1835/8/224-20-26-17-01-51 від 20.03.2015 року щодо ОСОБА_1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади».

Поряд з цим, у вищезазначеному судовому рішенні звернуто увагу, що саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не є підставою для застосування Закону України «Про очищення влади» в частині звільнення з посади.

Суд зазначає, що предметом доказування по даній справі є законність та обґрунтованість саме наказу начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 14.05.2015 р. №295-о про звільнення ОСОБА_1 із займаною посади, а не обґрунтованість висновку Купянської ОДПІ № 1835/8/224-20-26-17-01-51 від 20.03.2015 року щодо ОСОБА_1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади».

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на вимоги трудового законодавства України.

крЯк вбачєаться з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 12.05.2015 року по 16.05.2015 року перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГР № 351476 від 12.05.2015 року (а.с. 13).

Додатково суд звертає увагу, що ОСОБА_1 завчасно (тобто до прийняття оскаржуваного наказу про звільнення від 14.05.2015 року) повідомлено роботодавця про знаходження на лікарняному з 12.05.2015 року, що підтверджується випискою з журналу реєстрації телефонограм у пункті контролю «Купянський-Вузловий» (справа № 69-01-83, том. № 1) (зворотній бік а.с. 14).

Згідно ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.92 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст.40 КЗпП ( 322-08) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Водночас, суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади № 295-0 датується 14.05.2015 року, у той час як лікарняний лист у позивача був видано за період з 12.05.2015 року по 16.05.2015 року.

Таким чином, з урахуванням того, що підстава за якою було звільнено позивача та винесено спірний наказ № 295-о від 14.05.2015 року "Про звільнення" під час розгляду справи не знайшла свого підтвердження, враховуючи, що відповідачем було порушено право позивача у сфері публічно - правових відносин, а саме винесено наказ під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, що є недопустимим у розумінні положень КЗпП України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування Наказу начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України № 295-о від 14.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення Тополі митного поста Куп'янськ підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд також зазначає, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 28.10.2014 року.

Отже, розвязуючи спір по суті, суд вважає, що задля повного відновлення прав та законних інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин позовні вимоги заявника щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення Тополі митного поста Куп'янськ Харківської митниці Державної фіскальної служби України з дня звільнення слід задовольнити та стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.05.2015 року по день ухвалення рішення з утримання суми податків, зборів, внесків та інших обовязкових платежів.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всіх форм дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, Харківська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не надала суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа Міністерство юстиції України про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 14.05.2015 р. №295-о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення Тополі митного поста Куп'янськ з 14.05.2015 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення Тополі митного поста Куп'янськ Харківської митниці Державної фіскальної служби України з дня звільнення.

Стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.05.2015 року по день ухвалення рішення з утриманням суми податків, зборів, внесків ті інших обовязкових платежів.

В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення Тополі митного поста Куп'янськ Харківської митниці Державної фіскальної служби України та стягнення середнього заробітку з розрахунку за один місяць постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Повний текст постанови виготовлено 06.10.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.