Постанова № 52122620, 16.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

16 травня 2011 р. № 2а- 4375/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

суддів Волкової Л.М. Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

у присутності представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3.

представника третьої особи не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ЗАТ Термолайфдо ДПІ у Жовтевому районі м.Харкова, третя особа Міністерство економіки України про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ,

встановив:

Позивач, ЗАТ «Термолайф»звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій»за № НОМЕР_1 від 30 липня 2010 р. на суму 74 027 061,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити, посилаючись на те, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлює відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений ст. 1 цього ж Закону.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав у повному обсязі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт»).

Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство економіки України у судове засідання свого представника не направив, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статус юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А01 № 072049, одним з основних видів діяльності за КВЕД згідно довідки ЄДРПОУ є виробництво неметалевих мінеральних виробів, не віднесених до інших групувань (а.с.23,24 т.1)

Судовим розглядом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено перевірку ЗАТ «Термолайф»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року. При проведенні перевірки складено акт від 16.07.2010 року № 1788/23-03-05/34015182, яким встановлено порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР в частині порушення строків поставки імпортної продукції на митну територію України.

Порушення, зафіксовані актом перевірки, стали підставою для винесення рішення від 30.07.2010 року № НОМЕР_1, яким до позивача відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосовані штрафні санкції у розмірі 74027061.00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, за результати якого рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ЗАТ «Термолайф»уклало з АММА МЕССАNIСА SРА», Італія, Генеральний контракт ТL/GМ від 31 жовтня 2006 року (контракти № 1 ТL/GМ від 31 жовтня 2006 р. i №2 ТL/GМ від 31 жовтня 2006 р.) на постачання, шефмонтаж, механічні випробування, запуск, пуско-налагоджувальні випробування, експлуатаційні випробування і приймання установки по виробництву виробів з мінеральної вати. За умовами вищевказаних контрактів, АММА МЕССАNIСА SРА»повинно провести шефмонтаж, механічні випробування, запуск, пуско - налагоджувальні випробування, експлуатаційні випробування і приймання установки. Згідно доповнень № 13 до контракту № 1 ТL/GМ від 31 жовтня 2006 р. та № 10 до контракту № 2 ТL/GМ від 31 жовтня 2006 поставка останньої партії обладнання здійснювалася 30 грудня 2009 р. (а.с.26-178 т.1)

Проведення оплати за Генеральним контрактом ТL/GM від 31 жовтня 2008 року не заперечувалося представниками сторін та підтверджується платіжними документами, дослідженими в судовому засіданні, сума сплати за вказаним контрактами протягом 207-2009 року дорівнювала 11 900 000,00 євро. (а.с. 63-76, т. 3)

Обладнання на загальну суму 11 184 000,00 євро (установка для виробництва виробів на основі мінеральної вати для будівництва) надійшло до України на підставі ВМД типу ІМ-74 (у кількості 84 штук) протягом грудня 2008 року - червня 2009 року та до моменту оформлення ВМД типу ІМ-40 зберігалось на митному ліцензійному складі ТОВ «Євро-Диліжанс».

ВМД типу ІМ-40 оформлено 19.02.2010 року (ВМД № 435008) на загальну суму 10 884 000,00 євро.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції оскільки датою імпорту є дата завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт»)

Проте колегія суддів не погоджується з такою позицією позивача з наступних підстав.

Згідно а. 14 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Зокрема, п. 2, 23 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях як переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 вантажна митна декларація письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до ст. 43 МК України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" слід розуміти так, що ним встановлено відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений ст. 1 цього ж Закону.

Це судження підтверджується положеннями Митного кодексу України (далі МК), у статтях 212-214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

За змістом частини 3 ст. 214 МК, товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

Відповідно до ст. 212 МК, митний склад це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Факт та дата фактичного перетину вантажу через митний кордон України по контракту № 1 ТL/GМ від 31 жовтня 2006 р. та контракту №2 ТL/GМ від 31 жовтня 2006 р. підтверджується відповідними відмітками пункту митного органу - Південною митницею України про взяття товару під митний контроль відповідно 26.08.2008 року , 14.04., 15.04 та 27.04.2009 року та 05.12, 23.12, 24.12.2008, 02.02., 10.02, 18.03, 24.03, 03.04, 05.05 29.05., 16.06.2009 року (а.с. 149-250 т.1, а.с. 1-232 т.2), що свідчить про дотримання позивачем граничних строків поставки товарів, визначених Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994р. № 185/9.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача не довів суду правомірності винесення оскаржуваного рішення про застосування до ЗАТ «Термолайф»штрафних (фінансових) санкцій, за період часу після перетину товаром митного кордону України, що поставлявся за Генеральним контрактом ТL/GМ від 31 жовтня 2006 року до часу оформлення ВМД типу ІМ-40.

Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким , що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160-163,185 КАС України суд,

постановив:

Адміністративний позов ЗАТ Термолайфдо ДПІ у Жовтевому районі м.Харкова, третя особа Міністерство економіки України про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 30.07.2010 року на суму 74027061,00 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 20.05.2011 року

Головуючий суддя Зоркіна Ю.В.

Судді Волкова Л.М.

ОСОБА_4