Постанова № 52122374, 30.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

30.09.2015 р. № 814/2470/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства фірма "Юнікс Трейд Ко", вул. Потьомкінська, 81-А, Миколаїв, 54001

до

Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України, в. Московська, 57-А, Миколаїв, 54017

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Юнікс Трейд Ко» (далі також – позивач, суб’єкт господарювання, підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС України (далі також – відповідач, митниця, митний орган,) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504070000/2015/00053 від 02.07.2015р., та рішення про коригування митної вартості товарів №504070000/2015/000030/2 від 02.07.2015р.. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що митний орган неправомірно змінив вартість товарів, що підлягали митному оформленню в бік збільшення через незаконне, на думку позивача, застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідач позов не визнав, вказавши, що для митного оформлення товару позивачем не було надано достатніх документів для визначення митної вартості товару за основним методом. Внаслідок застосування автоматизованої системи контролю ризиків у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо задекларованої митної вартості товару, а на вимогу відповідача підприємство не надало достатніх додаткових документів на підтвердження митної вартості товару за основним методом, внаслідок чого митний орган правомірно визначив митну вартість товару із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних (аналогічних) товарів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору поставки від 01.03.2012 №3/12 продавець – FERDINAND BILSTEIN GMBH + CO. KG, Німеччина (далі – продавець) зобов’язується поставити, а покупець - Приватне підприємство фірма "ЮНІКС ТРЕЙД Ко" (далі – ППФ «Юнікс Трейд») м.Миколаїв прийняти та оплатити на умовах FCA м. HELMSTEDT автозапчастини та авто хімію, згідно виставлених Продавцем рахунків.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 06.01.2014 до договору поставки №3/12 від 01.03.2012 (п. 4.2. розділу 4 «Ціна і сума контракту») завантаження товару на транспортний засіб покупця продавець здійснює власними силами та своїм коштом.

01.07.2015 ППФ “Юнікс Трейд Ко” заявлено Миколаївській митниці Державної фіскальної служби України до митного оформлення товари (гальмівні колодки, диски до легкового автомобіля, ін) за митною декларацією №504070000/2014/003084, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору, тобто за основним методом, передбаченим ст. 57 ч. 1 п. 1 Митного кодексу України. Митне оформлення здійснювалось позивачем за електронним декларуванням.

Для митного оформлення товарів позивач подав: митну декларацію країни відправлення MRN 15DE810119717588E6 від 18.06.2015; договір на транспортно-експедиторське обслуговування №29/12/2014 від 29.12.2014; довідку про транспортні витрати ТОВ “Текіс плюс” вих. №53 від 26.06.2015; лист ППФ “Юнікс Трейд Ко” вих. № 340 від 25.06.2015 щодо страхування товару, в якому повідомлялось про те, що ППФ “Юнікс Трейд Ко” не здійснювало страхування товару. Тобто, під час процедури митного оформлення товару відповідач був повідомлений про те, що товар не страхувався.

За результатом розгляду наданих документів митницею витребувано у позивача додаткові документи - виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (транспортних витрат, ін), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та інше.

Листом від 01.07.2015 № 348 декларантом надані заперечення щодо вимог про надання додаткових документів.

02.07.2015 Миколаївською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00053, за якою митниця відмовила в прийнятті митної декларації №504070000/2014/003084 від 01.07.2015 на підставі рішення про визначення митної вартості №504070000/2015/000030/2 від 02.07.2015, у зв'язку із тим, що суб’єктом господарювання не надано необхідні документи для оформлення митної вартості товарів за основним методом (надані документи не містять інформації щодо числових значень складових митної вартості щодо транспортних витрат).

За рішенням митниці №504070000/2015/000030/2 від 02.07.2015 заявлена позивачем митна вартість за ціною договору скоригована за резервним методом, за яким скориговано митну вартість на рівні 3,75 дол.США/кг., митна декларація №100250001/2015/006230 від 08.06.2015.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання інкримінованого правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст.52 ч.1 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами ст.54 ч.6 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно ст.57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, зокрема витребувати додаткові документи для перевірки правильності митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

В той же час, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Митного кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Які саме документи витребувати митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому останній не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, оскільки деяких (необов'язкових) документів декларант може об'єктивно не мати.

Митний орган мотивує спірне рішення про коригування митної вартості товарів тим, що у наданих позивачем документах відсутня інформація щодо транспортних витрат в частині витрат пов’язаних з подачею порожнього транспортного засобу до місця навантаження та відсутні документи, що містять інформацію про страхування товару продавцем та експедитором.

Зазначаючи про відсутність інформації щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження як складової митної вартості товару та неправильність проведеного розрахунку, митний орган посилається на ст.58 МК України та наказ мМетодичні рекомендації з формування собівартості перевезень на (робіт, послуг) транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001р.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України декларант надає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно п. 5, п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що надані ППФ “Юнікс Трейд Ко” документи ідентифікують оцінюваний товар, є достатніми для дійсного розрахунку витрат та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню і підтверджують ціну товарів за ціною договору згідно з вимогами ст. 53 МКУ. Витрати на подачу порожнього транспортного засобу до місця завантаження відсутні у довідці про транспорті витрати, оскільки транспортний засіб виконував експортне перевезення вантажу до місця завантаження (м.Хельмштедт Німеччина, що підтверджується листом вих. №72 від 26.08.2015р., ТОВ «Текіс Плюс»).

Як слідує з ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Тобто, послуга перевезення вантажу оплачується безпосередньо за перевезення вантажу, а не за прибуття порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Крім того, перевізник може не нести витрати пов'язані з доставкою транспорту до місця завантаження, в зв'язку з перевезення товарів в пункт навантаження за іншими договорами з іншими контрагентами та ін..

Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, відповідно до листа Міністерства транспорту України від 25.06.2002 №3/7-10-11249 носять рекомендаційний характер и пропонуються до відома і можливого використання в подальшій роботі.

Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями, в даному випадку не є підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, оскільки із наданих суб’єктом господарювання документів не вбачається порушень щодо визначення вартості товару.

Доводи відповідача про те, що невідповідність митної вартості заявленого позивачем товару в порівнянні з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, в даному випадку також не мають правового значення. Митний кодекс України не містить заборони щодо оформлення митної вартості за ціною нижчою від ціни, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами. За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари, та не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено.

Крім того, позивачем надано прайс-листи Ferdinand Bilstein GmbH + Co. KG від 01.01.2015, митну декларацію 504070000/2013/002879 від 23.04.2013 (товар 38), митну декларацію 504070000/2013/002149 от 02.04.2013 (товар 41), митну декларацію 504070000/2013/001005 от 26.02.2013 (товар 42), за якими визначено митну вартість таких же товарів та погоджено митним органом.

За таких обставин рішення відповідача про коригування митної вартості товару з використанням методу за вартістю операції за ідентичними та/або подібними (аналогічними) товарами є неправомірним та підлягає скасуванню. Відповідно підлягає визнанню протиправним і скасуванню картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вищенаведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально з бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України від 02.07.2015 року № 504070000/2015/000030/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України від 02.07.2015 року № 504070000/2015/00053.

Присудити на користь приватного підприємства фірма "Юнікс Трейд Ко" (код ЄДРПОУ 20873670) за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України суму сплаченого судового збору в сумі 182 гривні 70 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний