Постанова № 52122279, 05.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року № 813/3940/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідач не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

встановив:

Львівський міський центр зайнятості (далі позивач, Львівський МЦЗ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2С.) про стягнення коштів у сумі 64,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 звернувся до Львівського МЦЗ 18.07.2014 в пошуках роботи та 22.07.2014 отримала статус безробітного, також йому було призначено виплату допомоги по безробіттю. Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, було отримано інформацію про дохід відповідача в період перебування на обліку як безробітного. На підтвердження цих даних здійснено перевірку достовірності отриманої інформації при обміні даними з ДПС та зясовано, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний, не повідомив про працевлаштування з 17.11.2014 у ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гетьман», згідно з наказом від 17.11.2014 № 831. У звязку із неповідомленням про перебування у трудових відносинах із ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гетьман» з 17.11.2014 відповідачу безпідставно виплачено допомогу по безробіттю за період з 17.11.2014 до 18.11.2014 у сумі 64,96 грн. Просить суд стягнути вказану суму коштів із відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не зявився, хоча був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71, 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 22.07.2014 звернувся із заявою до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, відповідач отримав статус безробітного та йому було призначено виплату допомоги по безробіттю.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Законів України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та Про зайнятість населення від 18.06.2015 № 716 встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку в центі зайнятості як безробітний, перебував у трудових відносинах із ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гетьман» з 17.11.2014, про що не повідомив спеціалістів Львівського МЦЗ, тобто приховав факт свого працевлаштування.

Відповідно до наказу ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гетьман» від 17.11.2014 № 831 ОСОБА_2 прийнятий на роботу на посаду робітника цеху розливу з 17.11.2014 з посадовим окладом згідно штатного розкладу та двомісячним випробувальним терміном.

Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум отриманого податку ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гетьман» за 4 квартал 2014 року нараховано ОСОБА_2 3440,00 грн.

Львівським МЦЗ надіслано ОСОБА_2 претензію від 24.06.2015 № 13/3581 про відшкодування виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 17.11.2014 до 18.11.2014 в сумі 64,96 грн.

У звязку із несплатою відповідачем вказаної суми коштів Львівський МЦЗ звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступними нормами законодавства.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України Про зайнятість населення, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про зайнятість населення до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах,передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

На виконання Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 (далі - Порядок № 307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Пунктом 1.2 розділу 1 Порядку № 307 встановлено, що допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до ст. 43 Закону України Про зайнятість населення статус безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України Про зайнятість населення зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності є видом забезпечення.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Крім того, пп. 1 п. 5.5 Порядку № 307 встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Пунктом 6.14 Порядку № 307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати,у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи те, що відповідно до наказу ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гетьман» від 17.11.2014 № 831 ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гетьман» у період виплати йому Львівським МЦЗ допомоги по безробіттю, про працевлаштування своєчасно позивача не повідомив, отже, відповідач повинен повернути суму безпідставно виплаченого забезпечення.

Доказів вжиття відповідачем заходів щодо повернення коштів суду не надано.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вище викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені і підлягають до задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись, ст.ст.69,70,159-163,167 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 25555035, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122) кошти в сумі 64 (шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Постанова у повному обсязі складена 08.10.2015 року.