Постанова № 52122041, 30.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р. Справа № 805/3876/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року, за результатами чого складно акт від 20.03.2015 року №98/28-03-42/37903066 яким встановлено завищення податкового кредиту за січень 2015 року на суму 26539,54 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 39810 грн., (з яких, за основним платежем 26,540 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією 13207 грн.) Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства. Просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд справу розглянути в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заперечення на позов, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс», зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 37903066, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Посадовими особами відповідача відповідно до п.200.10 ст. 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України проводилась камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» за результатами чого складено акт від 20.03.2015 року №98/28-03-42/37903066.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.6 ст.198, п.200.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податку до сплати за січень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 26539,54 грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки від 20.03.2015 року №98/28-03-42/37903066 надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України заперечення від 03.04.2015 року за №485.

Відповідач листом від 14.04.2015 року за №1946/10/28-03-42-10 надав відповідь на заперечення, відповідно до якої зазначив, що висновок щодо встановлених порушень податкового законодавства залишається без змін.

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 26,540 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцією у розмірі 13207 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42, подав до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України скаргу від 27.04.2015 року за №015/568, відповідно до якої просив переглянути та повністю скасувати податкове повідомлення – рішення.

За результатами розгляду скарги Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів України прийнято рішення від 19.06.2015 року №15569/10/28-10-10-4-33, яким податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42, подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 01.07.2015 року за №979, відповідно до якої просив переглянути та повністю скасувати податкове повідомлення – рішення.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 25.08.2015 року №18069/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентом, Державним підприємством «Донецька залізниця».

Зокрема зазначено, що відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року ТОВ «Транс Систем Лоджистікс» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 26539,54 грн. по податковим накладним отриманим від ДП Донецька залізниця, однак, згідно бази даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов’язань ДП Донецька залізниця за січень 2015 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року ДП Донецьк залізниця не надано та не задекларовано свої податкові зобов’язання.

Таким чином, контрагентом ТОВ «Транс Систем Лоджистікс» не задекларовано об’єкт оподаткування та податкові зобов’язання з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Донецька залізниця» виконувались зобов’язання по взаємовідносинах з позивачем за договором від 21.06.2012 року №Е-120227, стосовно перевезення вантажів у власних (орендованих) вагонах підприємств України або у власних вагонах підприємств країн СНД і Балтії, порожніх власних (орендованих) вагонів, вагонів парку залізниці та інші послуги надані вантажовідправниками/вантажоодержувачам, підтверджені гарантійними листами або телеграмами ТОВ «Транс Систем Лоджистікс».

Про реальність господарських операцій між позивачем та ДП «Донецька залізниця» свідчить той факт, що виконанні останніми роботи використані позивачем у власній господарській діяльності, про що в матеріалах справи міститься документація первинного бухгалтерського обліку, а саме: витяг з особового рахунку та рахунками-переліками, платіжними дорученнями №53 від 13.01.2014 року, №85 від 23.01.2014 року, №91 від 23.01.2014 року, №116 від 30.01.2014 року, №112 від 30.01.2014 року, податковими накладними та розрахунками коригувань кількісних і вартісних показників до них №312/011 від 15.01.2015 року, №551/01 від 23.01.2015 року, №564/011 від 23.02.2015 року, №794/022 від 30.01.2015 року, №852/011 від 30.01.2015 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, між ДП «Донецька залізниця» виконувались зобов’язання по взаємовідносинах з позивачем за договором від 10.02.2012 року №3717 про стосовно надання телекомунікаційних послуг. Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №43 від 13.01.2015 року та для формування податкового кредиту було виписано податкову накладну від 13.01.2015 року №5/017.

Також між ТОВ «Транс Систем Лоджистікс» та ДП «Донецька залізниця» було укладено договір про надання рекламних послуг №Д/ІОЦ від 31.12.2014 року. Розрахунок між сторонами проводився також у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №70 від 20.01.2014 року. Для формування податкового кредиту було виписано податкову накладну від 20.01.2015 року №3/023.

Згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №13 від 31.01.2015 року, №4 від 17.01.2015 року, №3 від 17.01.2015 року працівниками позивача, що знаходились у відряджені, була сплачена вартість квитків (проїзних документів) №725005 від 04.01.2015 року, №442403 від 03.01.2015 року, №552564 від 16.01.2015 року, №824623 від 03.01.2015 року, №552563 від 16.01.2015 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних було включено до складу податкового кредиту у січні 2014 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Відповідачем у акті перевірки робиться висновок, що контрагент позивача ДП «Донецька залізниця» у зв’язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів, не задекларував об’єкт оподаткування та податкові зобов’язання з ПДВ, оскільки не надав за січень 2014 року податкову декларацію до податкового органу, а отже у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Суд вважає висновки відповідача такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки ТОВ «Транс Систем Лоджистікс» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та Донецькою залізницею.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Транс Систем Лоджистікс» та Донецькою залізницею не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 17.04.2015 року №0000214200/2107/10/28-03-42 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» (код ЄДРПОУ 37903066) судовий збір у розмірі 1218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

Повний текст постанови складено та підписано 30 вересня 2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.