Постанова № 52119287, 01.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/1382/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: карнаух А.П.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

01 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності у виконанні ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та спонукання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності у виконанні ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та спонукання до вчинення певних дій .

Відповідно до постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 07.07.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, надала суду заяву про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказала на те, що вона є дружиною колишнього військовослужбовця старшого прапорщика у відставці ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центрального регіону від 06.05.2015 року №126 по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, старшого прапорщика у відставці ОСОБА_3 встановлено, що захворювання та причина смерті пов'язане з проходженням військової служби. Також позивач зазначила, що органами соціального захисту населення в таких випадках видаються посвідчення «Посвідчення члена сім'ї загиблого».

В травні 2015 року вона звернулась до управління праці Тульчинської РДА з проханням надати таке посвідчення.

20.05.2015 року отримала відповідь про відмову в у видачі посвідчення в зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не має статусу учасника бойових дій або інваліда війни, а відтак позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів, що захворювання військовослужбовця ОСОБА_3 пов'язане з перебуванням на фронті, участю у воєнних конфліктах або воєнних діях на території інших держав. ОСОБА_3 не був інвалідом чи ветераном війни, не визнаний учасником бойових дій, тому члени його сім'ї не можуть набути статус сім'ї загиблого на підставі ст.,10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За змістом ст. 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.

Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії к соціального захисту", ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

На виконання наведеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. N302 було затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.

У відповідності до абз. 2 п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Як встановлено з матеріалів справи,а саме із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Тульчині Вінницької області.

Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №126 від 06.05.2015 року захворювання колишнього старшого прапорщика ОСОБА_3 отримане під час військової служби, в подальшому призвело до розвитку хронічного порушення кровообігу та послужило причиною смерті. Захворювання та причина смерті пов'язані з проходженням військової служби.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", його чинність поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Отже, враховуючи наведене та наявні в матеріалах справи докази, у позивача наявні всі необхідні підстави для встановлення статусу дружини померлого учасника бойових дій і отримання відповідного посвідчення.

Відповідно до п.4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова відповідача у наданні статусу члена сім'ї померлого (загиблого) є неправомірною.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вже зазначалось, згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №126 від 06.05.2015 року захворювання колишнього старшого прапорщика ОСОБА_3 отримане під час військової служби, в подальшому призвело до розвитку хронічного порушення кровообігу та послужило причиною смерті. Захворювання та причина смерті пов'язані з проходженням військової служби, а відтак, суд першої інстанції помилково на думку апеляційної інстанції дійшов до висновку про надання позивачем додаткових доказів , що захворювання військовослужбовця (її чоловіка) пов'язане з перебуванням на фронті, участі у воєнних конфліктах або воєнних діях на території інших держав, оскільки даних факт вже встановлений протоколом засідання військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №126 від 06.05.2015 року.

На підставі викладеного, колегія суддів, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов помилкових юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і не вірно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності у виконанні ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та спонукання до вчинення певних дій скасувати.

Увалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністраціїпро визнання протиправною бездіяльності у виконанні ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та спонукання до вчинення певних дій - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації у виконанні Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині відмови у видачі ОСОБА_2 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації видати ОСОБА_2 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.