Ухвала суду № 52119052, 05.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2296/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Коваля М.П.,

судді - Шеметенко Л.П.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Державної фіскальної служби Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Херсонській хлібокомбінат» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Державної фіскальної служби Херсонської області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Херсонській хлібокомбінат» звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року №№ 0003732200 та 0003722200.

Свої позовні вимоги ПАТ «Херсонській хлібокомбінат» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 32 серпня 2015 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС Херсонської області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача за 2011 рік, результати якої відображені в акті від 18 травня 2012 року № 867/22-4/00380267.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на загальну суму у 190000 і п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму у 237500 гривень.

Зміст порушень полягав у лише документальному оформленні господарських операцій з ПП «Херсонський завод пластикових виробів» без реального отримання товару в натурі.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року № 0003732200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 237501 гривень (основний платіж - 237500 гривень, штрафні санкції - 1 гривня) та № 0003722200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 190001 гривень (основний платіж - 190000 гривень, штрафні санкції - 1 гривня).

Податковий орган дійшов висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій позивача виключно у зв'язку з негараздами господарської діяльності контрагентів у ланцюзі постачання (відсутність за місцезнаходженням, персоналу, складів тощо).

Будь-яких інших правових чи фактичних підстав для прийняття спірних рішень не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Таким чином, податковий кредит та валові витрати збільшуються виключно у разі реального здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, реально здійснені господарські операції приводять до реальних змін майнового стану платників податків.

Податковий орган самостійно в ході перевірки встановив наявність реальних змін майнового стану позивача у зв'язку зі здійсненням вищенаведених операцій.

Так, податковим органом було встановлено, що позивач на підставі належним чином складеної первинної документації придбав у зазначеного контрагента товар. Придбання було належним чином проведено в бухгалтерському обліку. В подальшому позивач частину придбаного товару реалізував за кордон, а частину повернув зазначеному контрагенту. Зазначені операції, теж по даним акта перевірки, були належним чином проведені в бухгалтерському обліку позивача.

Суд першої інстанції, на підставі даних бухгалтерського обліку та первинної документації, перевірив зазначені обставини та в повному обсязі їх підтвердив. Додатково суд першої інстанції встановив, що зазначений товар на склад позивача не перевозився, а весь час зберігався на складі зазначеного контрагента.

Податковий орган жодним чином не зміг обґрунтувати яким чином безтоварна господарська операція позивача з придбання вищенаведеного товару призвела до реальних змін його майнового стану, більш того могла призвести до реалізації товару за кордон.

Окрім того, з норм діючого законодавства не вбачається, що будь-які негаразди господарської діяльності контрагентів, у разі реального здійснення господарських операцій з ними (контрагентами), є перешкодою для збільшення податкового кредиту та валових витрат платників податків. Тобто, податкова відповідальність є індивідуальною.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 237 КАС України передбачено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частинами 1, 2 ст. 244-2 КАС України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, висновки Верховного суду України є обов'язковими для судів. Їх невиконання може мати наслідком відповідальність, у тому числі кримінальну.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до висновків Верховного суду України (рішення від 10 червня 2008року, справа № 21-167во08), здійсненого на умовах передбачених п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, та які є обов'язковими для суду, обов'язок доказування належить виключно суб'єкту владних повноважень та не може бути покладений судом на іншу сторону (не суб'єкта владних повноважень).

З матеріалів справи вбачається, що у податкового органу взагалі не мається належних та допустимих доказів безтоварності вищенаведених господарських операцій позивача і всі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях. Тобто, спірне рішення є протиправним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Державної фіскальної служби Херсонської області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Херсонській хлібокомбінат» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Державної фіскальної служби Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року №№ 0003732200 та 0003722200 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в порядку передбаченому діючим законодавством.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /М.П. Коваль/

/Л.П. Шеметенко/