Ухвала суду № 52118889, 16.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 р. Справа № 876/475/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:Дяковича В.П.,

суддів:Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засіданняСердюк О.Ю.,

позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаОСОБА_2,

представника третьої особиОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року по справі № 813/1545/14 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Львівській області, треті особи Прокуратура Пустомитівського району Львівської області, Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, яким просила визнати протиправними дії, рішення та скасувати рішення Головного управління Держземагентства у Львівській області щодо відмови їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, викладене у листі №01-16/4-5194 від 30.08.2013 року та зобовязати відповідача видати наказ про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області згідно раніше поданого клопотання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Львівській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, викладене у листі №01-16/4-5194 від 30.08.2013 року та зобовязано відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. В решті позову відмовлено.

Головне управління Держземагентства у Львівській області постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відмовляючи в наданні дозволу позивачу, Головне управління Держземагентства у Львівській області діяло відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки надання такого дозволу порушило б права громадян, які отримали такий дозвіл згідно розпорядження голови Пустомитівської РДА від 02.03.2010 р. №124, яке було чинним.

В судовому засіданні позивач, третя особа надали пояснення та заперечили проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримала їх.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 08 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держземагенства у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦП з землі сільськогосподарського призначення (рілля), яка розташована за адресою Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту з наданням відповідних документів.

Головним управлінням Держземагенства у Львівській області надано відповідь у формі листа від 30 серпня 2013 року за №01-16/4-5194 згідно якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту у зв'язку з тим, що розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації від 02 березня 2010 року № 124 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту» надано дозвіл громадянам на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту. Зазначено, що на час розгляду клопотання позивача, розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації №124 від 02.03.2010 року було чинним та стосувалось тієї самої ділянки про яку йдеться в клопотанні.

Згідно з ст. 22 Земельного кодексу України (надалі- ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Абзацом першим частини сьомої статті 118 ЗК України, в редакції чинній на час звернення позивача зі згаданим клопотанням, передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова Головного управління Держземагенства у Львівській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена у листі від 30 серпня 2013 року за №01-16/4-5194, ґрунтується на тому, що Розпорядженням голови Пустомитівської райдержадміністрації №124 від 02.03.2010 року надано дозвіл громадянам на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність, згідно із додатком, для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту.

Однак, дане Розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації №124 від 02.03.2010 року не має відношення до переліку обставин, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, які впливають на невідповідність місця розташування земельної ділянки.

Слід зазначити, що реалізація права на безоплатну приватизацію земельної ділянки оформлюється відповідно до вимог ст. 125, 126 ЗК України. Так, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом та виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Однак, належним чином зареєстрованого державного акта на спірну земельну ділянку, виданого на підставі розпоряджень Пустомитівської РДА Головним управлінням Держземагенства у Львівській області суду не представлено. Тільки наявність передбаченого законом правовстановлюючого документу на землю на конкретну третю особу, внесення змін до земельно-облікових документів може підтвердити невідповідність місця розташування земельної ділянки та правомірність вмотивованої відповідачем відмови. Неподання відповідачем вищезазначених документів свідчить про їх відсутність.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апелянта на невідповідність місця розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, розпорядженню Пустомитівської РДА №124 від 02.03.2010 року є недоведеним і саме розпорядження не може бути підставою для відмови, оскільки така підстава і такий документ не охоплюється ч. 7 ст. 118 ЗК України. Представник відповідача не надав суду жодного доказу, що земельна ділянка на яку вказує позивачка надана якійсь конкретній особі у власність або користування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання відмови протиправною та зобовязання Головного управління Держземагентства у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ Держземагентства у Львівській області видати наказ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, згідно раніше поданого клопотання, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року по справі № 813/1545/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяВ.П. Дякович

СуддіЛ.П. Іщук

ОСОБА_4