Ухвала суду № 52118863, 17.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 876/5813/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О.,Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

представника позивача:ОСОБА_1

представника відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року за позовом Приватного підприємства "Укрриба" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2014 року Приватне підприємство «Укрриба» (далі - ПП «Укрриба») звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі ДПІ у Сихівському районі м. Львова) № НОМЕР_1 від 27.10.2014 р., №0002722201 від 27.10.2014 р. та № НОМЕР_2 від 28.10.2014 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2015 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції її оскаржила ДПІ у Сихівському районі м. Львова. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд взяв до уваги як беззаперечний доказ реальності господарських операцій наявність первинних документів. Проте не встановлено який товар поставлявся, не було досліджено зміст укладених договорів, договірні умови. Враховуючи, що мала місце поставка рибної продукції, судом не було зясовано наявність холодильного обладнання для належного зберігання продукції. Крім того, позивачем не було надано по господарських операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Продмаркет 2012» заявок на поставку товарів, якими погоджено істотні умови договору та є його невідємними частинами, сертифікатів якості продукції, ветеринарних свідоцтв, доручень на отримання товару, актів приймання по кількості та якості, товаро-транспортні накладні. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.10.2014 р. ДПІ у Сихівському районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку ПП «Укрриба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.. за результатами якої складено акт № 1123/13-50-22-01-17-33863182.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ПП «Укрриба» п.44.1, п.44.3 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (далі ПК України) в результаті чого позивачу занижено податок на прибуток у розмірі 107 867 грн., в тому числі за 2012 17 142 грн., за 2013 90 725 грн.; п.138.5 ст.138 п.198.6, п.198.3, п.198.1, ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в серпні 2013 року на суму 45 974 грн. та завищено залишок відємного значення ПДВ в серпні 2013 року на суму 54 518 грн.; п.239.1 ст.239 п.238.1 ст.238 ПК України в результаті чого донараховано збір за першу реєстрацію транспортного засобу в сумі 129,90 грн.; п.160.1, п.160.2, п.160.5 ст.160 розділу ІІ ПК України в результаті чого занижено податок з доходів нерезидентів всього у сумі 7 214 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 7 214 грн.; п.103.9 ст.103 розділу ІІ ПК України не подано розрахунок (звіт) податкових зобовязань нерезидента, яким отримано доходи із джерелом походження з України за 2013 рік; ст.5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З цієї підстави були винесені податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002702201 від 27.10.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 161 801 грн., в тому числі 107 867 грн. за основним платежем та 53934 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами); податкове повідомлення рішення форми "В4" №0002722201 від 27.10.2014 р. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 54518 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002712201 від 28.10.2014 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 68 961 грн., в тому числі 45 974 грн. за основним платежем та 22 987 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції зазначив, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується первинними документами. Відсутність актів приймання продукції не спростовують факту виконання договорів сторонами. Безтоварний характер операцій не був доведений у встановленому порядку належними доказами при тому, що законодавство не обумовлює перехід права власності на товар його фізичним переміщенням. Стосовно відсутності ветеринарних свідоцтв, то такі зберігаються протягом періоду реалізації харчових продуктів, а факт видачі таких свідоцтв взагалі, відповідач під час проведення перевірки не дослідив і не довів у суді їх відсутність. Крім того, суд першої інстанції вважав безпідставним посилання на акт позапланової перевірки контрагентів та вказав, що на дату існування спірних правовідносин контрагент позивача не був позбавлений статусу юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ПК України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного(податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вірно встановив суд першої інстанції, між ПП «Укрриба» та ТзОВ «Продмаркет-2012» було укладено договір купівлі-продажу №58 від 18.07.2012 р., згідно якого сторони погодили, що асортимент, кількість, ціна, найменування та загальна вартість узгоджуються при оформленні заявки, які є невідємною частиною.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобовязань, оплати придбаних товарів ПП «Укрриба» долучило видаткову накладну № 1174 від 18.07.2013 р., податкову накладну № 120 від 18.07.2013 р., акт звірення взаємних розрахунків за 3 квартал 2013 року, факт розрахунку по договору, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Між ПП «Укрриба» (покупець) та ТзОВ «Гранді - мар» було укладено Договір купівлі-продажу №22/11-01 від 22.11.2012 р., згідно якого сторони домовились, що продавець передає, а покупець приймає товар згідно рахунків-фактур та накладних, які є невідємною частиною договору. На виконання умов даного договору ТзОВ «Гранді - мар» було передано ПП «Укрриба» товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000365 від 22.11.2012 р., № РН-0000074 від 06.02.2013 р. податковою накладною № 32 від 22.11.2012 р., № 12 від 06.02.2013 р., факт розрахунку по договору підтверджується випискою з банківського рахунку.

Між ПП «Укрриба» та ТзОВ «Агрос нова» було укладено Договір купівлі-продажу №70/13- П від 31.07.2013 р., згідно якого продавець зобовязується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. На виконання умов даного договору ТзОВ «Агрос нова» (продавець) передано ПП «Укрриба» (покупець) товар, що підтверджується видатковою накладною № 1023 від 01.08.2013 р., податковою накладною №4 від 01.08.2013 р., факт розрахунку по договору підтверджується випискою з банківського рахунку.

Колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про неукладеність зазначених договорів, оскільки їх істотні умови не були погоджені, в силу відсутності заявок покупця, не заслуговують на увагу, оскільки таке посилання не доведено матеріалами справи, враховуючи, що підписані сторонами накладні містять чіткий опис товару, його кількість та ціну. З поведінки сторін, спрямованої на виконання зазначених договорів не вбачається розбіжностей щодо істотних умов договорів.

Крім того, висновки податкового органу про те, що перевіркою не встановлено істотні умови поставки товару, а саме: його вид, кількість, ціну при укладені Дороговору №78 від 18.07.202 р. відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР № П-6 від 15.07.1965 р. та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітража при ОСОБА_3 РСР № П-7 від 25.04.1966 р. також не заслуговують на увагу, оскільки зазначені вище Інструкції П-6 та П-7 застосовуються у випадках, коли основними чи особливими умовами поставки не передбачений інший порядок прийняття продукції по кількості та якості.

Посилання апелянта на те, що такі акти за такою формою не складались та може свідчити про недотримання сторонами договору його умов, не спростовують факту виконання таких договорів сторонами, підтверджених накладними та доказами розрахунку за отриманий товар, що відповідають вимогам п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо посилань відповідача про відсутність в матеріалах справи рахунків фактур, заявок, сертифікатів якості продукції, ветеринарних свідоцтв та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. товаро - транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товаро - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно - транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно -транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, відповідно до пунктів 2-4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Однак, посилання відповідача на відсутність таких довіреностей не заслуговує на увагу враховуючи, що накладні на отримання товару не лише підписані, а й скріплені печатками сторін, що підтверджує наявність у відповідних осіб повноважень діяти без довіреності від імені підприємства.

Судом також вірно не взято до уваги твердження представника відповідача про відсутності ветеринарних свідоцтв, оскільки такі відповідно до п. 6.2 Порядку видачі ветеринарних документів затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009р. №85 та зареєстрованого в Мінюсті 16.06.2009р. за №519/16535 (чинного в період проведення перевірки), видані суб'єктам господарювання, громадянам, зберігаються протягом періоду реалізації харчових продуктів. Факт видачі таких свідоцтв взагалі, відповідач під час проведення перевірки не дослідив і не довів у суді їх відсутність.

Крім того, висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова щодо реального виконання зобов'язань за договором із ТзОВ «Продмаркет 2012» ґрунтується на тому, що, ТОВ "Продмаркет 2012" відсутнє за податковою адресою, встановлено відсутність у ТОВ "Продмаркет 2012" необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутні необхідні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби).

Проте, такі дані отримані контролюючим органом із ОСОБА_1 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет 2012" (код ЄДРПОУ 37881509) щодо підтвердження фінансово - господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2013р. по 31.03.2014р.».

Згідно даних Єдиного реєстру підприємств та організацій України, на виконання рішення у травні 2014 року державним реєстратором було внесено запис про припинення юридичної адреси - ТОВ «Продмаркет 2012».

Згідно ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію чинення юридичної особи. Згідно ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відтак, на дату існування спірних відносин контрагент позивача не був позбавлений статусу юридичної особи.

Окрім того, реальний характер господарських операцій підтверджується фактом використання отриманих товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товару № ПМ-0000092 від 28.12.2012 р.; № ПМ-0000093 від 29.12.2012 р.; № 2 від 03.01.2013 р.; №1 від 01.01.203 р.; №81 від 01.07.2014; видатковими накладними що містяться в матеріалах справи.

В ході розгляду спарави судом апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що судом залишено поза увагою наявність у товариства відповідних приміщень з морозильниками, на що звертав увагу апелянт.

Таким чином, факт виконання господарських операцій між ПП «Укрриба» та ТзОВ «Продмаркет 2012», ТзОВ «Гранді - мар», ТзОВ «Агрос нова» підтверджується належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.10.2014 р., №0002722201 від 27.10.2014 р. та № НОМЕР_2 від 28.10.2014 р. та наявності підстав для їх скасування.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, як і не були спростовані вони в ході апеляційного розгляду, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року по справі №813/7613/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді :І.О. Яворський

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.09.2015 р.