Постанова № 52118842, 17.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 876/11197/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2012 року №0001022210 та від 03 грудня 2012 року №0001422210 та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» (далі ТзОВ «ТД «Професіонал») в лютому 2013 року звернулося з позовом в суд до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2012 року №0001022210 і від 03 грудня 2012 року №0001422210 та визнання дій протиправними.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що жодних підстав щодо визначення відносин між позивачем та ТзОВ «Доміон», ТзОВ «Норд Технолоджи» такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, немає. Зазначив, що Податковим кодексом України не передбачено права відповідачу визнавати господарські операції нікчемними, натомість позивачем придбавались товари з метою їх подальшої реалізації в оподатковуваних операціях, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, квитанціями про оплату товару та реєстрами податкових накладних відповідних звітних періодів.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в справі №819/429/13а адміністративний позов задоволено частково. Скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в справі №819/429/13а та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що постанова суду першої інстанції в цій справі є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неповним зясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав доведеними, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також ухваленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та виходить з тих же мотивів, що наведені в адміністративному позові.

Сторони по справі в судове засідання не зявились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 4 жовтня 2012 року №4228/22-10/33011920 (далі по тексту - Акт).

На підставі акта Тернопільською ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.10.2012 року:

№ НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 50 119 810 грн., (в т.ч. 40 095 848 грн. - основний платіж та 10 023 962 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№ НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 63 114 336, 25 грн., (в т.ч. 50 491 469 грн. - основний платіж та 12 622 867, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями товариство оскаржило їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги у Державній податковій службі в Тернопільській області, частково було скасовано повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0001012210 від 15.10.2012 року про донарахування суми платежу податку на прибуток приватних підприємств та зменшено зобов'язання і на адресу ТзОВ ТД «Професіонал» надійшло повідомлення-рішення форми Р від 03.12.2012 року № НОМЕР_3 про донарахування суми платежу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 62 649 761, 25 грн.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Необхідно зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

При цьому установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

І хоча дійсно, платник не може нести відповідальність за протиправні дії інших осіб, що перебувають поза межами його контролю та впливу, а відтак не може бути позбавлений права на формування даних податкового обліку за операціями з контрагентами лише у зв'язку з порушенням ними умов провадження господарської діяльності та податкової дисципліни, однак у даному разі підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди стала саме безтоварність господарських операцій, за наслідками яких позивачем було зменшено базу оподаткування ПДВ.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту).

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 зазначено, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1.Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2.Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

Як свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» віднесло до складу валових витрат в III кварталі 2010 року витрати понесені по придбанню товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «До-Міом» (37052405) на загальну суму 115 055 237, 52 грн., в тому числі ПДВ 19 175 872, 92 грн. та до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в липні 2010 року у сумі 19 175 872, 92 грн.

В акті перевірки Державної податкової інспекції у м. Суми від 12.03.2012 №4/235/37052405 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «До-Міом» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2010 року по 31.10.2011 року, яка проведена на підставі документів, виділених з матеріалів кримінальної справи, зазначено, що відповідно до протоколу допиту директора підприємства ТзОВ «До-Міом» ОСОБА_2 від 07.12.2011 року встановлено, що до діяльності підприємства він відношення не має, підприємство зареєстровано на його імя за винагороду. Наміру вести фінансово-господарську діяльність на підприємстві він не мав та не здійснював. Крім того, йому нічого не відомо про будь-яку зовнішньоекономічну діяльність ТзОВ «До-Міом».

Згідно висновків експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Сумській області по ТзОВ «До-Міом» від 13.02.2012 року № 222, від 13.02.2012 № 224, від 15.02.2012 № 4, від 17.02.2012 № 99 встановлено, що на всіх договорах купівлі - продажу товарів, договорах підряду на виконання будівельних робіт, актів прийняття виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), видаткових накладних на відпуск ТМЦ, податкових накладних на реалізацію ТМЦ, рахунках-фактурах, підписи, які зроблені від імені ОСОБА_2 в договорах або у витратних документах у графі «Відвантажив» належать не директору ТОВ «До-Міон» ОСОБА_2, а іншій невстановленій особі.

Відповідно до листів Сумської митниці від 12.04.2011 року №11/2-717 та від 12.09.2011 року №11/6259, згідно наявної бази даних електронних копій вантажних митних декларацій, фактів митного оформлення товарів ТзОВ «До-Міом» в період з 01.01.2010 року по 04.04.2011 року в Сумській митниці не зареєстровано та електронних копій листів про погодження, що видавалися субєктам ЗЕД, які акредитовані в зоні діяльності Сумської митниці, фактів митного оформлення листів про погодження ТзОВ «До-Міом» в період з 01.01.2010 року по 12.09.2011 року в Сумській митниці не зареєстровано. Державна митна служба України (лист від 21.12.2011 року №18/156-18-8175) повідомила що станом на 20.12.2011 року, згідно з даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, ТзОВ «До-Міом» не перебуває на обліку в митних органах України. Інформації щодо товарів, ввезених на митну територію України та вивезених за межі митної території України ТзОВ «До-Міом» за період з 01.06.2010 року по 01.12.2011 року в базі даних електронних копій вантажних митних декларацій станом на 20.12.2011 року не виявлено.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» віднесло до складу валових витрат в III кварталі 2010 року витрати понесені по придбанню товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Технолоджи» на загальну суму 125 519 847, 96 грн., в тому числі ПДВ 20 919 974, 66 грн. та в липні 2010 року до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 20 919 974, 66 грн.

В акті перевірки ДПІ у м. Суми від 27.01.2012 року №3/232/37052274/3 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Норд Технолоджи» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2010 року по 31.10.2011 року, яка проведена на підставі документів, виділених з матеріалів кримінальної справи, зазначено, що відповідно до протоколу допиту директора підприємства ТзОВ «Норд Технолоджи» ОСОБА_3 від 03.11.2011 року встановлено, що до діяльності підприємства він відношення не має, підприємство зареєстровано на його імя за винагороду.

Згідно висновків експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Сумській області по ТзОВ «Норд Технолоджи» від 04.01.2012 року № 223 фактично підписи на податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року (вх. № 126235 від 26.08.2010 року), на уточнюючому розрахунку по ПДВ за липень 2010 року (вх. № 16741 від 25.02.2011 року), на декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року (вх. № 174350 від 09.11.2010 року) та на Декларації з податку на прибуток за 2010 рік (вх. № 211629 від 18.01.2011 року), які подані до ДПІ в м. Суми, належать не директору ТзОВ «Норд Технолоджи» ОСОБА_3, а іншій невстановленій особі.

Відповідно до листів Сумської митниці від 12.04.2011 року №11/2-717 та від 12.09.2011 року №11/6259 згідно наявної бази даних електронних копій вантажних митних декларацій, фактів митного оформлення товарів ТзОВ «Норд Технолоджи» в період з 01.01.2010 року по 04.04.2011 року в Сумській митниці не зареєстровано.

Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність на підприємстві власних основних засобів та відсутність руху ТМЦ, амортизаційні відрахування відсутні. ТзОВ «Норд Технолоджи» подано до ДПІ в м.Суми податкові розрахунки комунального податку за III квартал 2010 року (вх. №174373 від 09.11.2010 року) та IV квартал 2010 року (вх. №211623 від 18.01.2011 року) з прочерками, що свідчить про відсутність працюючих на підприємстві. Звітність за формою 1 ДФ не подавалась.

До проведення перевірки, ТзОВ «ТД «Професіонал» листом від 03.10.2011 року повідомляло податковий орган про пожежу, яка сталася на товаристві, що призвело до знищення бухгалтерських документів за період з 2007 року по 2010 рік та підтвердженням цього стала постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.09.2011року.

Також, товариство повідомляло, що відновить втрачені (пошкоджені) документи протягом 90 календарних днів та просило перенести терміни проведення перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки, а саме на 22.12.2011 року. Відповідно, листом від 06.12.2011 року товариство повідомило про відновлення документів, необхідних для проведення перевірки.

Перевірка ТзОВ «ТД «Професіонал» була проведена з 27.09.2012 року по 03.10.2012 року, якою було зроблено висновок придбання у ТзОВ «До-Міом» та ТзОВ «Норд Технолоджи» товарів не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності у підприємства трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

В матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які б підтверджували доводи позивача про реальність господарської операції, натомість податковий орган як субєкт владних повноважень довів правомірність своїх дій і рішень.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в справі №819/429/13а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді Р.В. Кухтей

ОСОБА_4

Повний текст виготовлено 22.09.2015 року