Ухвала суду № 52118420, 23.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 10508 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Журавська О.В.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Побірченко Т.І., Соколової В.В.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про вселення;

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 02 липня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 02.07.2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вселено ОСОБА_2 в кімнату розміром 19,70 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні кімнатою розміром 19,70 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування обставин справи,порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що він є власником 34/100 часток квартири АДРЕСА_1 та з 06.04.1999 року постійно в ній проживає.

02.09.2013 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_5 в дарунок 66/100 часток квартири в квартирі АДРЕСА_1.

Договір дарування, укладений між Позивачем та ОСОБА_5 є, на його думку, сумнівним з огляду на те, що ОСОБА_5 могла не розуміти значення своїх дій в момент підписання договору, тобто є всі підстави стверджувати, що договір дарування є недійсним.

24.06.2015 року Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за №1201510003000740 про скоєне кримінальне правопорушення за ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України. Як зазначено у витягу з ЄРДР в невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів кімнатою в кв.АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, завдавши матеріальної шкоди. Тобто, в даний час правоохоронними органами проводиться досудове слідство з приводу незаконного заволодіння Позивачем часткою спірної квартири, а незупинення провадження у справі за таких обставин є порушенням вимог ст.201 ЦПК України.

Правомірність набуття права власності на частку квартири Позивачем в даний час перевіряється правоохоронними органами і, у випадку доведення факту незаконності заволодіння часткою спірної квартири в передбаченому Законом порядку рішення суду повинно бути протилежним прийнятому, а тому постановления Рішення за таких обставин є передчасним.

Крім того, справа була заслухана за відсутності його представника, не зважаючи на заявлене клопотання про відкладення розгляду справи чим було порушено його право на отримання правової допомоги під час розгляду цивільної справи.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні розписки. Причини неявки позивач ОСОБА_2 суду не повідомив. Від відповідача ОСОБА_4 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його на лікарняному. Проте, колегія суддів розцінила дану причину як неповажну, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження поважності причин його неявки в судове засідання, та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаних осіб, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як зазначає ОСОБА_4 (в позовній заяві про визнання договору дарування недійсним а.с.44) він є власником 33/100 частин квартири АДРЕСА_1. Ця частка квартири належить йому на підставі договору дарування від 09.02.2011 року.

Згідно договору дарування від 02.09.2013 року, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 66/100 часток квартири АДРЕСА_1, відчужувані 66/100 часток квартири, складаються з однієї кімнати, загальною площею 31,00 кв.м., житловою площею - 19,70 кв.м.. в цілому квартира складається з двох жилих кімнат, загальною площею 49,40 кв.м., жилою 30,40 кв.м. (а.с.6).

Таким чином, позивач є власником 66/100 часток зазначеної квартири. Правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності відповідача на частку зазначеної квартири в матеріалах справи відсутні. Відповідно до довідки за формою № 3 відповідач є власником 34/100 часток квартири (а.с.53).

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з пояснень сторін, відповідач перешкоджає позивачу користуватися кімнатою розміром 19,70 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 не має можливості потрапити до спірної квартири, проживати в ній та нею користуватись, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вселення ОСОБА_2 до спірної квартири АДРЕСА_1 а також про зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні приміщеннями загального користування.

Висновок суду першої інстанції є вірним та таким, що відповідає вимогам закону та наявним в матеріалах справи доказам.

Той факт, що правоохоронними органами проводиться перевірка з приводу укладання ОСОБА_5 договору дарування не свідчить про ухвалення судом незаконного рішення по суті спору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена обставина не є підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки позивач є власником частки квартири і його порушене відповідачем право власності потребувало судового захисту, а відповідач всіляко намагався затягнути розгляд даної справи з метою відстрочення вселення позивача до квартири.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на розгляд справи за відсутності його представника - адвоката Матушевського Ю.В., оскільки суду не було надано доказів на підтвердження перебування адвоката у відпустці та знаходження його за межами м. Києва. Навіть, якщо допустити факт наявності таких документів, відповідач не був позбавлений можливості з'явитись до суду апеляційної інстанції зі своїм представником і реалізувати усі свої процесуальні права, в тому числі і право на правову допомогу.

Отже, твердження апелянта про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм матеріального і процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 02 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: