Постанова № 52118207, 06.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2015 року 08:05 № 826/19216/15

Окружний адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів: Гарника К.Ю., Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1доДержавної фіскальної служби Українипро визнання незаконною та скасування індивідуальної податкової консультації,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, у якій просить суд визнати незаконною і скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 7921/п/99-99-100-03-02-14 від 17.08.2015 та зобов'язати відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не надав відповіді по суті поставлених перед ним в запиті питань, внаслідок чого індивідуальна податкова консультація є протиправною та підлягає скасуванню

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись при цьому на те, що в запиті ОСОБА_1 ставить питання, що не пов'язані з практичним застосуванням окремих положень норм податкового законодавства, а ставить питання з приводу того, чи зобов'язані податкові органи, приймаючи ті чи інші рішення в рамках Податкового кодексу України, обов'язково дотримуватись правових висновків, в тому числі, Верховного Суду України?

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в липні 2015 року позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, на вирішення суб'єкта владних повноважень, поставив наступні питання:

1. Чиї такі «суб'єктивні бачення» (трактування) повинні враховуватись при застосуванні презумпції, вказаної в ст. 4 Податкового кодексу України?

2. Яким чином застосовувати презумпцію у ситуаціях, коли:

- у відкритому доступі, в Інтернеті (чи друкованих виданнях, в тому числі «Податковому віснику») містяться різні за змістом роз'яснення, як самої ДФС, так і її територіальних органів - чи можна виходити з того, що (з урахуванням ст. 4 Податкового кодексу України) наявність таких різних роз'яснень дозволяє платнику податку застосовувати найбільш вигідний для нього підхід навіть тоді, коли ці множинні роз'яснення не адресовані йому персонально?

3. Чи можна використовувати рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, як джерело для застосування презумпції, вказаної в ст. 4 Податкового кодексу України?

4. Чи зобов'язані податкові органи, приймаючи ті чи інші рішення в рамках Податкового кодексу України, обов'язково притримуватись висновків Верховного Суду України?

Запит вмотивований тим, що вирішення поставлених питань має для позивача дуже важливе значення. Втім, в чому конкретно полягає практичне використання норми ст. 4 Податкового кодексу України ОСОБА_1, останній не зазначає. Матеріали справи викладення обставин практичного застосування ОСОБА_1 ст. 4 Податкового кодексу України, в собі також не містять.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтею 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України).

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також, не є обов'язковою для виконання.

Крім того, необхідною ознакою податкової консультації, як предмета оспорювання в судовому порядку, є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в рішеннях від 24.09.2014 № К/9991/79324/12, від 06.11.2014 № К/800/42900/14, від 15.12.2014 № К/800/66727/13 податкова консультація за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також, не має сили нормативно-правового акта та не створює і не припиняє прав чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

Матеріали справи свідчать, що відповідач виконав вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені позивачем запитання.

Зокрема, в податковій консультації від 18.08.2015 № 7921/п/99-99-10-03-02-14, відповідач роз'яснив позивачу суть поняття «презумпція правомірності» та довів до відома ОСОБА_1, що судові рішення приймаються судами з огляду на конкретні обставини справи. Також, контролюючий орган, на переконання суду, цілком обґрунтовано зазначив позивачу, що мотивувальна частина кожного рішення повинна містити посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і, у певних випадках, на норми Конституції України, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті Кодексу адміністративного судочинства України, інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановляє обставини справи, права й обов'язки сторін.

У рішенні можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України, а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини. При цьому, саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п. 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі»).

За наведених обставин, враховуючи, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, є обґрунтованими, не суперечать ані нормам Податкового кодексу України, ані правам та інтересам платника податків та економічному змісту податку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу нову податкову консультацію, то такі дії можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто, є похідними від вимог про визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової консультації, а тому, відповідно, задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді К.Ю. Гарник

А.Б. Федорчук