Постанова № 52118132, 06.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2015 року (в порядку письмового провадження) № 826/8920/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В. , суддів Літвінової А.В. Мазур А.С. розглянувши адміністративну справу

за позовом Громадянина Індії ОСОБА_1 до Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області Державної міграційної служби України провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Громадянин Індії ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (далі - відповідач - 1), Державної міграційної служби України (далі - відповідач - 2) та просить суд згідно заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2015:

1. Визнати дії Київського районного відділу Головного управління Державної Міграційної служби в Одеський області та Державної міграційної служби України щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію у відношенні ОСОБА_1 протиправними та необґрунтованими.

2. Зобов'язати Державну міграційну службу України видати Позивачу - ОСОБА_1, дозвіл на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що відповідачами порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про інформацію» відповідно до якої визначено, що основним принципом інформаційних відносин є достовірність і повнота інформації, що в свою чергу обумовило протиправну відмову у наданні позивачу дозволу на міграцію.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Поряд з цим, позивачем подано 29.09.2015 заяву про зміну позовних вимог, однак документу про сплату судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір» у редакції чинній з 01.09.2015 останнім не сплачено. За таких обставин, в судовому засіданні 30.09.2015 судом протокольною ухвалою повернено представникові позивача вказану заяву.

Таким чином, вирішенню та дослідженню підлягають позовні вимоги у редакції викладеній в заяві про уточнення позовних вимог від 11.06.2015.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем, відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

05.05.2015 Громадянин Індії ОСОБА_1, звернувся із завою №181-1 про надання дозволу на імміграцію в Україну (далі - заява) до Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, за наслідком розгляду якої листом № 14/181-1 від 12.05.2015 останній повідомив заявника про відсутність підстав для оформлення дозволу на імміграцію в Україну згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про міграцію».

Позивач вважає дії щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію необґрунтованими та протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» 7 червня 2001 року N 2491-III (далі - Закон N 2491-III).

Питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України (ст. 2 Закону N 2491-III).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, зокрема, організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються (п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 6 Закону N 2491-III).

В той же час, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону N 2491-III регламентує, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. N 1983 (далі - Порядок).

Рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають ДМС стосовно іммігрантів, які є особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тис. доларів США, що зареєстрована в установленому порядку.

Згідно Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (п. 1).

Згідно п.п. 1 п. 3 вказаного положення основними завданнями ДМС є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Таким чином, в контексті вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що заява про надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах подається до Державної міграційної служби України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

В той же час, матеріали адміністративної справи свідчать, що позивач із завою про надання дозволу на імміграцію в Україну звернувся до Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, що в силу Закону N 2491-III та Положення не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції. За наслідком розгляду якої заявника повідомлено про відсутність підстав для оформлення дозволу на імміграцію в Україну згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про міграцію».

Згідно пункту 2 частини 1, частини 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд бере до уваги той факт, що відповідно до статті 9 Закону № N 2491-III пункт 2 частини першої було змінено Законом України від 16.10.2012 р. N 5459-VI, то заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади.

Згідно прикінцевих положень цього закону (N 5459-VI) було зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

А відтак, норми Порядку № 1983 не були узгоджені з положеннями ст. 9 Закону № 2491-III в частині, органу до якого подаються заяви про надання дозволу на імміграцію, а тому не відповідають акту вищої юридичної сили - закону. З огляду на вказане суд в силу норм ст. 9 КАС України вважає необхідним застосовувати норми Закону в тій частині, де норми Порядку № 1983 йому не відповідають.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідь на заяву №181-1 надано відповідачем - 1, у той час коли, уповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо розгляду про надання дозволу на імміграцію в Україну в даному випадку є Державна міграційна служба України, суд дійшов до висновку, що листом № 14/181-1 від 12.05.2015 (відповідь на заяву) порушено порядок розгляду заяви Громадянина Індії Шевекрамі Дамодар Лал про надання дозволу на імміграцію в Україну, встановлений Законом № N 2491-III та Порядком №1983.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, в контексті ч. 2 ст. 19, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону N 2491-III, п.п. 1 п. 3 Порядку №1983, суд дійшов до висновку про наявність протиправних дій відповідача - 1, адже у останнього відсутні повноваження щодо прийняття, розгляду заяви №181-1 та винесення рішення по суті.

В той же час, суд вважає за необхідне наголосити, що при вирішенні цього спору судом не оцінювалося обґрунтованість/не обґрунтованість рішення як такого, оскільки останнє прийнято не належним на те суб'єктом.

Поряд з цим, підстави для задоволення позовних вимог в частині, що заявлені до Державної міграційної служби України відсутні, оскільки:

по-перше, позивач з із завою №181-1 про надання дозволу на імміграцію в Україну не звертався до Державної міграційної служби України. Доказів про подання останньої позивачем суду не надано, у той час коли, відповідач - 2 зазначив про відсутність надходження до Державної міграційної служби України заяви №181-1;

по-друге, рішення по вказаній заяві відповідачем - 2 не приймалося.

Таким чином, відсутній факт вчинення Державною міграційної служби України протиправної дії, що полягає у відмові у наданні дозволу на імміграцію у відношенні ОСОБА_1, з огляду не прийняття рішення останнім по вказаній заяві, що обумовлює відсутність підстав для зобов'язання вчинити дії щодо надання дозволу позивачу на імміграцію в Україну.

Вказане в сукупності обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних, що заявлені до Державної міграційної служби України.

За таких обставини, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163, 181 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Київського районного відділу Головного управління Державної Міграційної служби в Одеський області щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію у відношенні Громадянина Індії ОСОБА_1.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур