Постанова № 52118003, 01.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2015 року № 826/17512/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 30.06.2015 про закінчення виконавчого провадження №36052258; зобов'язання вчинити дії щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2012 у справі «Алпатов проти України».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийняті за відсутності підстав визначених Законом України «Про виконавче провадження» оскільки боржником не виконано вимоги виконавчого документу. Позивач клопотав про вирішення справи без його участі.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №36052258 по виконанню рішення № 7321/05 виданого 18.12.2012 Європейським судом з прав людини (далі - Суд) у справі «Алпатов та 118 інших заяв проти України», де одним із заявників є ОСОБА_2, відповідно до якого Суд постановив: (а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, що залишаються невиконаними та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 1 та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (Ь) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Постановою від 30.06.2015 закінчено виконавче провадження №36052258 по виконанню рішення № 7321/05 виданого 18.12.2012 Європейським судом з прав людини (далі - Суд) у справі «Алпатов та 118 інших заяв проти України» у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення у повновагу обсязі.

Так, згідно зі ст. 1, ч.ч. 1, 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст. 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішень здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва (орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень) надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» рішення Суду підлягають виконанню державною виконавчою службою з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Статтею 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Згідно ст. 9 згадуваного Закону якщо встановити місцеперебування (місцезнаходження) Стягувача - фізичної особи неможливо, а також у разі смерті Стягувача - фізичної особи чи реорганізації або ліквідації Стягувача - юридичної особи сума відшкодування перераховується на депозитний рахунок державної виконавчої служби. Аналогічна процедура застосовується у випадку, передбаченому частиною другою статті 7 цього Закону.

Сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, перераховується, зокрема, на рахунки спадкоємців Стягувача - фізичної особи після подання ними належним чином оформлених документів, які надають їм право на отримання спадщини.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 10.10.2013 ОСОБА_2 повідомлено про надходження коштів відповідно до вказаного вище рішення на спеціальний реєстраційний рахунок Державної виконавчої служби України 01.03.2013 в сумі 31 482,03 грн. та запропоновано надати банківській реквізити для перерахування вказаних коштів.

Відповідно до ч. 7 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З матеріалів справи вбачається, що15.04.2014 розпорядженням №37164423/11 грошові кошти в сумі 31 482,03 грн перераховано до загального фонду Державного бюджету України.

25.04.2014 Державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори повідомлено відповідача, що ОСОБА_2 помер та запитували інформацію щодо суми заборгованості за вказаним вище рішенням для оформлення свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 (позивач).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

В порушення вказаної вище норми Закону відповідачем виконавче провадження №36052258 не зупинено, хоча відповідач був обізнаний про смерть стягувача та оформлення спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

24.12.2015 Державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори повторно скеровано запит щодо повідомлення заборгованості за вказаним вище рішенням для оформлення свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1.

Також, 16.04.2015 позивачем скеровано на адресу відповідача заяву про виплату відшкодування із зазначенням банківських реквізитів для перерахування коштів разом із свідоцтвом про право на спадщину від 14.04.2015.

В подальшому, платіжними дорученнями від 19.06.2015 №920 на банківський рахунок позивача перераховано кошти в сумі 2 946,82 грн.

Також, 30.06.2015 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням Рішення.

Враховуючи, що позивачу як спадкоємцю відповідно до згадуваного Рішення належить до виплати 31 482,03 грн. проте позивачу перераховано 2 946,82 грн., отже згадуване рішення не виконано у повному обсязі, що вказує на відсутність правових підстав для прийняття постанови від 30.06.2015 про закінчення виконавчого провадження №36052258 та як наслідок задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування згадуваної постанови.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання вчинити дії щодо повного виконання рішення № 7321/05 виданого 18.12.2012 Європейським судом з прав людини (далі - Суд) у справі «Алпатов та 118 інших заяв проти України» суд зазначає, що такий обов'язок, після скасування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та не потребує додаткового встановлення судовим рішенням, отже позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 30.06.2015 про закінчення виконавчого провадження №36052258.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур