Постанова № 52117697, 30.09.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3089/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛобана Д.В.,

секретаряСкугоревої Н.О.,

за участю представників сторін

від позивачаОСОБА_1,

від відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурі Трейд Оіл» до Прилуцької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Венчурі Трейд Оіл» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Прилуцької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 26.08.2015 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами ДПІ в акті перевірки зроблено протиправний висновок про заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету. При цьому, їх позиція про те, що підприємство TOB «ВТ OІЛ» через мережу АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому такі операції є обєктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, всупереч чого «Венчурі Трейд Оіл» (далі ТОВ «ВТ OIЛ») реалізувало частину нафтопродуктів без сплати такого акцизного податку, не підкріплені жодним доказом і носять характер субєктивних припущень.

Крім того, позивач зазначає, що реалізація підакцизного товару (ПММ) здійснювалася як кінцевим споживачам фізичним особам, так і субєктам господарювання юридичним та фізичним особам підприємцям, для використання у їх власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, а не на кінцеве споживання підакцизних товарів фізичними особами для задоволення власних потреб. На думку позивача, такі особи не є кінцевими споживачами, а придбавали товар для здійснення «господарської діяльності», що є тотожним поняттю «комерційна діяльність».

ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» також зазначає, що з ТОВ ВТФ «Авіас» був укладений договір поставки ПММ (бензин, дизельне паливо і газ) від 15.01.2015 № П15-121, розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» після підписання сторонами акта прийому-передачі товару. В подальшому підприємство - ТОВ ВТФ «Авіас» видає покупцям паливні картки (талони), а ті, в свою чергу, заправляються на АЗС - ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» за цими документами, не сплачуючи вартість палива через касу АЗС, тобто АЗС - ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» проводить повну суму операцій через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів при безготівковій формі оплати. Вартість палива ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» оплачує ТОВ ВТФ «Авіас», для якого має місце комерційне використання палива.

Отже, при заправці операція проводиться через РРО, однак ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» не вважає це роздрібним відпуском нафтопродуктів, оскільки готівка за них не отримується, а знімається баланс з паливної картки (погашається талон). Ці способи не можна назвати розрахунками через РРО, оскільки за талонами і паливними картками через колонки АЗС проходить вже оплачене паливо, придбане за безготівковим розрахунком одним субєктом підприємництва в іншого. З наведених підстав позивач вважає, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом про РРО, оскільки при їх здійсненні відсутня дата виникнення податкового зобовязання.

Позивач вважає, що такі висновки ДПІ, як податкового органу та субєкту владних повноважень, про порушення платником податків вимог чинного законодавства є безпідставними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 77-78), в яких зазначено, що оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому в незалежності від форми розрахунків.

Разом з тим, саме по собі визначення кінцевий споживач, на думку ДПІ, презюмує, що придбані нафтопродукти будуть використані покупцем для власного споживання, а не будуть в подальшому реалізовані іншим особам, тобто використані в комерційних цілях.

Тобто, на думку ДПІ, за своїм функціональним призначенням мережа автозаправних станцій використовується саме для роздрібної торгівлі нафтопродуктами, тобто реалізації для кінцевого споживача. Враховуючи специфіку зберігання, перевезення та реалізації нафтопродуктів оптова торгівля ними можлива лише через відповідні нафтобази, а не через АЗС.

Отже, відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України операції з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Крім того, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток).

Також відповідач, зазначає, що при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст.2 16 ПК України.

А також, законодавець визначив, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

ДПІ зазначає, що поняття «господарська діяльність» та «комерційна діяльність» не є тотожними. Комерційне використання ПММ передбачене для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Натомість, позивач здійснював роздрібну реалізацію пального на АЗС саме кінцевим споживачам.

Також, ДПІ звертає увагу на те, що акцизний податок, у даному випадку, сплачується не позивачем, а кінцевими споживачами, оскільки ставка (розмір) податку вже закладена в ціні товару пального, та відображена на АЗС як ціна пального. При чому, жодної диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Позивачем не заперечується той факт, що реалізація паливних матеріалів здійснювалась позивачем саме через АЗС кінцевим споживачам.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Відтак дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону про РРО, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, смарт-карток, є датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Таким чином, податкові зобовязання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій

З урахуванням вищенаведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» зареєстровано в якості юридичної особи 14.11.2014, взято на податковий облік 17.11.2014, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 7).

Основними видами діяльності ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» є: роздрібна торгівля пальним, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 76).

Прилуцькою обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Венчурі Трейд Оіл», за результатом якої складено акт № 9610/25-16-21 від 10.08.2015 (а. с. 8-11), яким встановлено порушення: пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

На підставі акту та викладених у ньому порушень, Прилуцькою обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2015 № НОМЕР_1 (а. с. 12), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 342153,46 грн, в т.ч. за основним платежем 228102,31 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 114051,15 грн.

У перевіряємий період ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» співпрацювало із ТОВ ВТФ «Авіас» на підставі укладеного договору поставки ПММ (бензин, дизельне паливо і газ) від 15.01.2015 № П15-121 (а. с. 34-35), розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» після підписання сторонами актів прийому-передачі товару (а. с. 40-50).

На підтвердження виконання умов договору суду надано: квитанції № 1 (а. с. 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68), податкові накладні (а. с. 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69), квитанції № 2 (а. с. 70).

Крім того, суду надано декларацію акцизного податку (а. с. 71-75).

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абз. 1 та 2 пп.14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України, базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

Аналізуючи вищенаведені норми вбачається, що обєктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому в незалежності від форми розрахунків.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України операції з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПК України при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Доводи ТОВ «Венчурі Трейд Оіл» про те, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом № 265/95-ВР, оскільки при їх здійсненні відсутня дата виникнення податкового зобовязання, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно Закону № 265/95-ВР, розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 10 Постанови КМ України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» № 1442 від 20.12.1997 (далі Правила № 1442) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток).

В свою чергу, згідно з розділом 3 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі Інструкція № 281), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155: талон спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у тому числі сткретч-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору.

Згідно із п. 10.3.1.1 Інструкції № 281, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових.

При цьому, відповідно до п. 10.3.1.3 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції № 281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

У змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Пунктом 2 Правил № 1442 встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Суд зазначає, що поняття «господарська діяльність» та «комерційна діяльність» не є тотожними. Комерційне використання ПММ передбачене для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Натомість, позивач здійснював роздрібну реалізацію пального на АЗС саме кінцевим споживачам.

Згідно листа ДФС України від 20.01.2015 № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній памяті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При чому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Більш того, позивачем не заперечується той факт, що реалізація паливних матеріалів здійснювалась позивачем саме через АЗС кінцевим споживачам.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Відтак дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону № 265/95-ВР, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, смарт-карток, є датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Таким чином, податкові зобовязання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як субєкт владних повноважень, в повній мірі довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 122, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЧУРІ ТРЕЙД ОІЛ», - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЧУРІ ТРЕЙД ОІЛ» (код ЄДРПОУ 39492337) судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн 80 коп. на користь Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592).

Відповідно до ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

СуддяД.В. Лобан