Постанова № 52116516, 30.09.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2678/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Кузьменко Н.А.

при секретарі Багненко Т.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про повернення коштів допомоги по безробіттю в розмірі 1104,22 грн., -

встановив:

17 серпня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Херсонського міського центру зайнятості (далі позивач, ХМЦЗ) до ОСОБА_3 (далі відповідач, ОСОБА_3Ф.) з позовними вимогами про повернення коштів допомоги по безробіттю в розмірі 1104,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, перебуваючи на обліку в ХМЦЗ як безробітний, працював у Херсонському обласному учбовому центрі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з 10.10.2003 року по 14.02.2006 року та отримував заробітку плату, що підтверджується відповіддю ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 23.062015 року №65/23-14. Не повідомивши позивача про перебування в трудових відносинах з Херсонським обласним учбовим центром підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації ОСОБА_3 за період з 21.11.2005 року по 17.04.2006 року отримав статус безробітного та допомогу по безробіттю в розмірі 1104,22 грн. З посиланням на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення» обґрунтовує необхідність постановлення судового рішення про повернення коштів допомоги по безробіттю в розмірі 1104,22 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в адміністративному позові.

Відповідач 07 вересня 2015 року надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з таких підстав. Відповідач зазначає, що він не порушив передбачених ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вимог, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення коштів допомоги по безробіттю. Під час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач самостійно працевлаштувався 17.04.2006 року в Херсонтеплоенерго, як зазначено в наказі №НТ060417 від 17.02.2006 року підставою для зняття з обліку стало працевлаштування. З посиланням на ч.2 ст.99 КАС України зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення ХМЦЗ повинен був дізнатись ще в 2006 році. Все це на думку відповідача є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на обставин викладені в письмових запереченнях.

Розглянувши надані документи, заслухавши представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 21 листопада 2005 року згідно з персональною карткою ОСОБА_3 звернувся до ХМЦЗ для взяття на облік, набуття статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. Відповідно до заяви від 21 листопада 2005 року відповідачем зазначено, що він в даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Наказом від 21 листопада 2005 року № НТ051121 відповідачеві присвоєно статус безробітного.

Наказом від 21 листопада 2005 року №НТ051121 відповідачу призначено допомогу по безробіттю з 21 листопада 2005 року по 15 листопада 2006 року.

Наказом від 17 квітня 2006 року №НТ060417 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітним в звязку з працевлаштуванням безробітного.

20 травня 2015 року на адресу Херсонського міського центру зайнятості надійшов лист Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні від 15 травня 2015 року за № 12705/06, в якому просило з`ясувати правомірність отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_3 в період з 21.11.2005 року по 16.04.2006 року.

26 червня 2015 року на адресу ХМЦЗ надійшла відповідь Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» від 23.06.2015 року №65/23-146 за якою ОСОБА_3 з 10.10.2003 року зарахований на посаду слюсаря-сантехніка за сумісництвом 0,5 ставки Херсонського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів АПК (наказ №44 від 10.10.2003 року) звільнений у звязку з ліквідацією підприємства 14.02.2006 року (наказ №2 від 14.02.2006 року).

Висновком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 03 липня 2015 року №370/р-3 встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в ХМЦЗ працював за сумісництвом у Херсонському обласному учбовому центрі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів АПК.

05 серпня 2015 року директором ХМЦЗ видано наказ №42, яким передбачено вжити заходів по стягненню з ОСОБА_3 одержаного матеріального забезпечення за період з 21.11.2005 року по 16.04.2006 року в розмірі 1104,22 грн.

Заборгованість відповідачем не погашено, стягнення її в судовому порядку є предметом спору.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з преамбулою до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розробляються, реєструються і застосовуються відповідно до законодавства України.

З питань, що регулюються цим Законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч.1,3,4 ст.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Преамбула до Закону України «Про зайнятість населення» цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Закон України «Про зайнятість населення» регулює правовідносини в галузі соціального захисту від безробіття та встановлює права та обовязки учасників цих відносин, а Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначає фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, зокрема повязані зі сплатою допомоги по безробіттю та встановлює відповідальність застрахованих осіб.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є спеціальним для спірних правовідносин.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення термінів «безробітний», «зайнятість», «зареєстрований безробітний».

Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п.2 ст.1).

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно (п.7 ст.1).

Зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи (п.8 ст.1).

До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою (ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення»).

Кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (ст.9 Закону України «Про зайнятість населення»).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права (ч.2 ст.21 Закону України «Про зайнятість населення»).

Таким територіальним органом в даному випадку є Херсонський міський центр зайнятості.

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (ч.1,2,3 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції чинній на момент виникнення правовідносин зі сплати допомоги по безробіттю).

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного (п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Фонд має право: отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки; стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про страхування на випадок безробіття (абз. 4, 6, 8 ч.1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Фонд зобов'язаний контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю (абз. 4 ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч.2,3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Безспірним є факт перебування відповідача в трудових відносинах з Херсонським обласним учбовим центром підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів АПК в момент надання йому статусу безробітного.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_3 працівником центру зайнятості не були розяснені ті обставини, що він повинен інформувати центр зайнятості про свою трудову діяльність та працевлаштування, оскільки в матеріалах справи наявна заява від 21.11.2015 року ОСОБА_3 в якій зазначено, що він не зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсію не отримує.

Крім того, суд не приймає доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду, оскільки ХМЦЗ повинен був дізнатись ще в 2006 році про те, що ОСОБА_3 займався трудовою діяльністю та був працевлаштований за сумісництвом на посаді слюсаря сантехніка на 0,5 ставки в Херсонському обласному учбовому центрі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів АПК, в звязку з тим, що згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач дізнався про те, що ОСОБА_3 на момент реєстрації як безробітний був зайнятою особою лише після проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення 03 липня 2015 року.

Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується (ч.4 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Таким чином, спеціальним законом встановлено інший строк давності, що відповідає вимогам ст.99 КАС України та підлягає застосуванню в даній справі.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обовязковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про протиправність дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

На підставі вимог частини 3статті 160 КАС України, в судовому засіданні 30 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про повернення коштів допомоги по безробіттю в розмірі 1104,22 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Херсонського міського центру зайнятості (73027, м.Херсон, вул.Р.Люксембург, 7а, код ЄДРПОУ 35219574) кошти допомоги по безробіттю в сумі 1104,22 грн. (одну тисячу сто чотири гривні двадцять дві копійки) на р/р 37173001004936 ГУДКСУ в Херсонській області, МФО 852010.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 05 жовтня 2015 р.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 10.2.3.