Постанова № 52116348, 22.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22.09.2015 р. № 820/5104/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61000, допомогу по безробіттю та кошти витрачені на професійне навчання у сумі 8161,37 грн. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в особі Харківського міського центру зайнятості.

Ухвалою суду від 09.06.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернувся до позивача, з метою допомоги у працевлаштуванні та був зареєстрований позивачем з відкриттям персональної картки. На підставі заяви відповідача надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. В порушення норм діючого законодавства, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості як безробітний, відповідач був одночасно зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. У зв'язку з цим Харківським міським центром зайнятості прийнято: наказ про повернення коштів, виплачених, як допомога по безробіттю ОСОБА_2 та направлено лист-претензію відповідачу щодо добровільного повернення коштів в розмірі 6015,76 грн. разом з копією наказу та актом розслідування; наказ про повернення коштів, витрачених на професійне навчання ОСОБА_2 та направлено лист-претензію відповідачу щодо добровільного повернення коштів у розмірі 2145,61 грн. разом із копією наказу.

Представник Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в судове засідання не прибув, про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив у його задоволенні відмовити з підстав, що на час отримання допомоги по безробіттю було припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року по справі №2-а-16808/11/2070 за позовом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова до ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності, зазначене рішення набрало законної сили. Таким чином, зазначені вимоги щодо повернення коштів є необґрунтовані та безпідставними.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 04.07.2014 року звернувся до Харківського міського центру зайнятості за наданням статусу безробітного для вирішення питання працевлаштування (а.с. 17).

Відповідач був зареєстрований у період з 11.07.2014 року по 10.03.2015 року у Харківському міському центрі зайнятості як особа, що шукає роботу, з відкриттям персональної картки №203914070400002 (а.с.15-16), що підтверджується витягом з наказів про прийняті рішення по відповідачу (а.с.6-7).

Наказом від 11.07.2014 року №НТ140711 ОСОБА_2 надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством з 11.07.2014 року по 05.07.2015 року (а.с.6).

З довідки Харківського міського центру зайнятості (зворотна сторона а.с.11.) вбачається, що відповідачу здійснено виплати матеріального забезпечення за період з 11.07.2014р. по 09.03.2015р. на загальну суму 8247,45 грн.

Посадовими особами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості 16.03.2015 року здійснено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідачу ОСОБА_2 у 2014-2015 роках, про що складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 16.03.2015 року №62ФОП (а.с.10-11). Відповідно висновків акту, статус безробітного ОСОБА_2 був наданий незаконно, оскільки він відносилася до категорії зайнятого населення і не міг бути визнаним безробітним, кошти, нараховані ОСОБА_2 як допомога по безробіттю підлягають поверненню.

Директором Харківського міського центру зайнятості прийнято наказ від 18.03.2015 року №НТ1150318 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю відповідачу ОСОБА_2 за період з 11.07.2014 року по 09.03.2015 року в сумі 8247,45 грн. (а.с.7).

Відповідачу було направлено позивачем лист-претензію від 18.03.2015 року № ХМЦЗ-02-3636-26/15 з вимогою в добровільному порядку сплатити суму боргу в розмірі 6015,76 грн., а також копію наказу від 18.03.2015 року №НТ1150318 та копію акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 16.03.2015 року №62ФОП (а.с. 8).

Зазначені наказ про повернення коштів, дії щодо розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення та дії щодо складання акту розслідування, прийняття наказу про повернення коштів відповідачем не оскаржувалися в судовому порядку, проте відповідач в усних запереченнях на позовну заяву посилалася на неправомірність дій позивача та безпідставність складення акту та наказу про повернення коштів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне на підставі п. 1 ч.1 ст. 161 КАС України перевірити наявність факту порушення відповідачем вимог законодавства при отриманні у 2014-2015 роках допомоги по безробіттю, а також дотримання Харківським міським центром зайнятості під час вчинення дій щодо розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення та дій щодо складання акту розслідування, прийняття наказу про повернення коштів приписів ч. 3 ст. 2 КАС України.

Судом встановлено, що 16.03.2015 року посадовими особами Харківського міського центру зайнятості проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідачу ОСОБА_2 у 2014-2015 роках на підставі п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VІ, Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування на випадок безробіття», а також керуючись п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджено спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, про що зазначено в акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 09.04.2014 року №96 ФОП, складеному за результатами розслідування (а.с.7).

Також судом встановлено, що наказ від 18.03.2015 року №НТ1150318 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю відповідачу ОСОБА_2 у 2014-2015 роках, прийнято позивачем також на підставі п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VІ, Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування на випадок безробіття», а також керуючись п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджено спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62.

Згідно положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Також визначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Законодавцем передбачено відповідну умову виникнення підстав для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг. Так, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-III, з застрахованої особи стягується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг - за умови умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними.

Відповідач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності 01.01.1996 року на підставі діючого на той час Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. №740 (надалі - Положення №740), п.1 якого закріплено, що це положення визначає порядок державної реєстрації та перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до вимог зазначеного Положення № 740, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійснювалася органом державної реєстрації шляхом включення його до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були врегульовані Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який набрав чинності 1 липня 2004 року.

Так, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції на момент прийняття) передбачалося, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

03.03.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010 року №2390-VI. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, пунктом 4 Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» визначено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Таким чином, у випадку не звернення фізичної особи-підприємця за включенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про цю особу до певної дати, така особа фактично позбавляється права на підприємницьку діяльність, оскільки втрачає чинність свідоцтво про реєстрацію та відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено з матеріалів реєстраційної справи, які надані до матеріалів справи Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, що 27.01.2015 року до реєстраційної служби за вх. №1157 надійшла постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (а.с.65)

Судом встановлено, що державний реєстратор у відповідності до чинного законодавства 28.01.2015 року здійснив реєстраційну дію «Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається не дійсним» щодо ОСОБА_3, а потім 28.01.2015 року здійснив реєстраційну дію «Внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не повязано з її банкрутством», а також 28.01.2015 року здійснено державну реєстрацію припинення ФОП ОСОБА_3 (а.с. 61-73).

Таким чином, відомості щодо відповідача ОСОБА_2 як ФОП були включені до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором ОСОБА_2 у звязку з наявністю відомостей інвентаризації юридичних та фізичних осіб - підприємців, позивач щодо здійснення цих дій обізнаний не був, до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення його до реєстру не звертався, вважаючи, що його діяльність як ФОП припинена судовим рішенням від 03.02.2012 року, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом не встановлено фактів умисного невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов'язків та зловживання ними, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів умисного невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків як застрахованої особи та зловживання ними, оскільки судом не встановлено, що позивач знав, що він є зареєстрованим в якості суб'єкта підприємницької діяльності та це відображено в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності на момент подання заяви про надання йому статусу безробітного та знаходження на обліку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 сум допомоги по безробіттю та коштів витрачених на професійне навчання в розмірі 8161,37 грн.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову відсутні, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про стягнення суми допомоги по безробіттю та коштів витрачених на професійне навчання в розмірі 8161,37 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2015 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.