Постанова № 52116224, 23.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23 серпня 2011 р. справа № 2-а- 6323/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.

за участю

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.

представників

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ННТ Енерго" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проскасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ННТ Енерго" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача, ДПІ у Київському районі міста Харкова №0002092302 від 26.05.2011р. на загальну суму 78.626,25грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. Окрім того, позивач стверджував, що спірне податкове повідомлення-рішення грунтується не на достеменно встановлених податковим органом фактах порушень, як це передбачено законом, а на припущеннях, які не підтверджуються обєктивними даними. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що висновки податкової інспекції району про порушення ТОВ "ННТ Енерго" Закону України "Про ПДВ" грунтуються на судженнях ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, котрі викладені в акті перевірки ТОВ "Промспец Консалтинг" (акт від 10.03.2011р. №349/23-03-05/37091549), який є контрагентом ТОВ "ННТ Енерго". Інших доказів вчинення ТОВ "ННТ Енерго" порушень ДПІ на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення не мала, але підстави для неврахування суджень ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова були відсутні. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірне податкове повідомлення рішення №0002092302 від 26.05.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 78.626,25грн. (основний платіж - 62.901,00грн., штраф - 15.725,25грн.) було винесено відповідачем, ДПІ у Київському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки №1766/235/36623824 від 06.05.2011р.

Згідно з висновками, викладеними у зазначеному акті, податковим органом в діяльності ТОВ "ННТ Енерго" виявлені порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ННТ Енерго»з ТОВ «Промспец Консалтинг»за період з 06.07.2010р. по 31.12.2010р.; п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту грошових сум, сплачених на користь контрагента - ТОВ "Промспец Консалтинг" в межах нікчемного правочину, що спричинило заниження ПДВ на 62.901,00грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії та суджень, відображених в акті №1766/235/36623824 від 06.05.2011р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Судом встановлено, що між ТОВ «Промспец консалтинг»та ТОВ «ННТ Енерго»було укладено договір поставки №08112010/ПО від 08.11.10 на постачання програмного забезпечення «ААП-осциллограф»для аналізу аварійних станів електричних мереж. На виконання умов договору були надані послуги з розробки «ААП-осциллограф»- 4 комплекту, про, що оформлено акти виконаних робіт та виписана податкова накладна №1697 від 22.11.10. Докази сплати по Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками. Відповідно до наданих до матеріалів справи документів в подальшому отримане програмне забезпечення було використане для виробництва контрольно-вимірювальних приладів.

Також, суд зазначає, що між ТОВ «Промспец консалтинг»та ТОВ «ННТ Енерго»було укладено договір поставки №01112010/С від 01.11.10 на постачання комплектуючих та вимірювальних приладів. На виконання умов договору ТОВ «Промспец консалтинг»були поставлені комплектуючи вироби згідно накладних №3520 від 22.11.10 та №3611 від 29.11.10 та виписано податкові накладні за №1712 від 22.11.10 та №1877 від 29.11.10. Докази сплати по Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками. Відповідно до наданих до матеріалів справи документів в подальшому отримані комплектуючи вироби були використані для виробництва контрольно-вимірювальних приладів.

Окрім того, судом встановлено, що між ТОВ «Промспец консалтинг»та ТОВ «ННТ Енерго»було укладено договір поставки №01122010/ОС від 01.12.10 на постачання вимірювальної техніки. На виконання умов договору ТОВ «Промспец консалтинг»була поставлена вимірювальна техніка згідно накладної за №3875 від 17.12.10 та було виписано податкову накладну за №2645 від 17.12.10. Докази сплати по Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками. Відповідно до наданих до матеріалів справи документів в подальшому отримана вимірювальна техніка була використана у власній господарській діяльності.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, до відповідності змісту та форми правочинів вимогам закону, до належності складання первинних документів, до реальності господарських операцій, до фізичної наявності товару та фактичного виконання робіт (надання послуг), до відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду субєкт владних повноважень ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність, необачність або недобросовісність правової поведінки платника податків у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з контрагентами субєктом владних повноважень до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України не виявлено.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів (робіт, послуг) за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання саме цими контрагентами (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), наявності у платника податків у спірних правовідносинах іншого інтересу, ніж отримання товарів (робіт, послуг), в матеріалах справи не має.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, зі змісту якої чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, котрі були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню нікчемного правочину, тобто правочину, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави або ухилення від сплати податків, утворює собою обєктивну сторону складу злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Проте, в ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті, доказів наявності таких, що набули законної сили обвинувальних вироків.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Вивчивши зміст акту перевірки, суд відзначає, що в даному документі суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окремо суд наголошує, що фінансові показники, відображені в документах обовязкової податкової звітності позивача, не підтверджують висновок субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що в силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими по справі доказами, суд зауважує, що довід субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів є хибним, оскільки відповідач не подав суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження власного судження про нікчемність правочинів, а лише висновків іншого органу державної податкової служби з приводу нікчемності правочинів є недостатньо.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що в силу приписів п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В ході розгляду справи судом встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними.

Отже, відсутні підстави для висновку про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум за податковими накладними.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог Закону України «Про ПДВ».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході розгляду справи суд встановив факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ННТ Енерго" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0002092302 від 26.05.11 р.

3.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 29.08.2011 року.

СуддяСтаросєльцева О.В.