Постанова № 52113973, 24.04.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 квітня 2014 року Справа № 814/713/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Визит Альянс", вул. Морехідна, 14, м. Миколаїв, 54010

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2013 № НОМЕР_1, В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Визит Альянс" звернувся з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі також податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000292201 від 11 листопада 2013.

Позов вмотивовано тим, що порушень порядку ведення касових операцій позивачем не допущено, прийняті до звітів про використання грошових коштів розрахункові документи відповідають вимогам законодавства, а тому позивачем фінансові (штрафні) санкції застосовано неправомірно.

Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що позивачем при видачі готівкових коштів працівникам під звіт були допущені порушення законодавства, а саме прийнято розрахункові документи, які не відповідають встановленим законодавством вимогам та розясненням, наданим Державною податковою адміністрацією. Просив у позові відмовити повністю.

За клопотаннями сторін справа розглянута в порядку письмово провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд приходить до такого.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 та складено акт перевірки від 25.10.2013 №1069/14-04-22-01/30680882, яким встановлено ряд порушень законодавства у діяльності позивача.

Зокрема у акті перевірки зазначається про те, що контролюючим органом було встановлено порушення позивачем п.п. 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті України.

Відповідно до цього відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 11 листопада 2013 №0000292201, яким позивачу застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 9148,92 грн. на суму порушення.

Так, відповідно до п.2.11 Постанови Правління НБУ №637 від 15.12.2004 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 цього нормативного акту, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього закону.

Крім того, п.7.47 цього ж нормативного акту передбачено, що при здійсненні перевірки касової дисципліни контролюючими органами використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", визначено, що розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як встановлено судом, відповідні витрати готівки позивачем підтверджуються наступними розрахунковими документами: товарними чеками поштамту Укрпошти, фіскальними чеками Укрпошти та АЗС "Кворум-Нафта" квитанцією, виданою поштовим відділенням, та відповідними звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Відповідач у акті перевірки відначає, що товарний чек від 20.03.2012р. на суму 1000 грн. з відбитком печатки Поштампту (54000, м. Миколаїв) не містить зазначення будь-яких інших реквізитів СГД; Фіскальний чек АЗС "Кворум-Нафта" від 10.09.2011 на суму 1447,50 грн. було надано до бухгалтерії з авансовим звітом від 09.09.2011; товарний чек від 10.08.2011 на суму 5998,30 грн., виданий Поштамптом (54000, м. Миколаїв) не містить зазначення будь-яких інших реквізитів СГД; у фіскальному чеку від 28.07.2011 вказана загальна сума 0,00 грн., але ним підприємство підтверджує придбання товарів/послуг на 23,12 грн.

При цьому у наданих суду запереченнях на позов представник відповідача зазначає, що у Листі Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011р. №7966/6/23-7015/515 викладена думка цього органу щодо того, які реквізити повинен містити товарний чек, а саме: назву субєкта господарювання, адресу, суми ПДВ, кількість, вартість товарів, тощо.

В той же час суд вважає, що даний лист не є нормативно-правовим актом, щодо нього не було здійснено державну реєстрацію в порядку, передбаченому для нормативно-правових актів, процедуру оприлюднення тощо. Тому не можна вважати порушенням законодавства з боку позивача приймання у якості документа, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт такого товарного чеку, вимоги до форми якого чітко законодавством не визначені. До того ж перелік документів, наведений у п. 7.47 Постанови Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 не є вичерпним, про що в ньому зазначено.

На думку суду субєкт господарювання в будь-якому разі не наділений повноваженнями щодо контролю за правильним оформленням документів, що видаються продавцем послуг при прийнятті готівки, за умов коли законодавством не визначено вичерпний перелік таких документів та чіткі правила щодо їх оформлення. В даному випадку суд вважає можливим застосування принципу переваги змісту документа над його формою, тобто головним фактом в даному випадку є реальність здійснення певної операції за готівкові кошти. В той же час субєкт владних повноважень, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування, не довів відсутність реальності зазначених операцій з відділеннями державного підприємства «Укрпошта». Суд також вважає, що при наявності встановлення факту порушення оформлення касових документів з боку цього підприємства контролюючий орган має можливість вживати заходів щодо припинення таких порушень з боку такого контрагента.

Тому товарні чеки від 20.03.2012 на суму 1000 грн. та від 10.08.2011 на суму 5998,30 грн. позивач правомірно прийняв від своїх працівників в якості підтвердження витрат готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт за звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Що стосується фіскального чеку від 27.07.2011, виданого УДПЗ «Укрпошта» (а.с. 32), то з нього вбачається, що вартість оплачених послуг складає 23,12 грн, але помилково зазначено, що загальна суму складає 0,00 грн, що є явною технічною помилкою пристрою для реєстрації розрахункових операцій цього контрагента, за яку позивач також в жодному разі не може нести відповідальності.

Тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В той же час судом встановлено, що довідно до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 92 від 09.09.2011р. (а.с. 35) позивачем від працівника ОСОБА_1 було прийнято 7 документів на загальну суму 6117,00 грн. В той же день звіт було затверджено керівником позивача. Однак серед документів, доданих до цього звіту частина документів (фіскальні чеки АЗС) на суму 1447,50 грн. датовано наступним після затвердження звіту днем 10.09.2011, що свідчить про те, що на момент затвердження звіту підтверджуючих документів на зазначену суму існувати не могло. Це є порушенням пунктів 2.11, 7.40, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачена п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, а саме цією нормою передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, встановлюються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі сплачених коштів.

За таких умов позов підлягає частковому задоволенню в сумі 7701,42 гривень, а в іншій частині позову слід відмовити.

Оскільки позов задоволено частково, то в цій частині з позивача необхідно стягнути судовий збір з урахуванням сплаченого ним при подачі позову судового збору в розмірі 10% від мінімального розміру судового збору, а отже необхідно стягнути 289,03-182,70 = 106,33 грн.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11 листопада 2013 №0000292201, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, в частині фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 7701,42 грн. (сім тисяч сімсот одна гривня 42 копійки.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс» (ЄДРПОУ 30680882) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 106,33 грн. (сто шість гривень 33 копійки).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя Є. В. Марич