Ухвала суду № 52111570, 01.10.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/25556/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1419/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

при секретарі : Гриньовій А.М.

з участю : представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» Москалюк С.А., представника відповідача Шаровечківської сільради Глібко І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/25556/14ц за апеляційною скаргою ОСОБА_5, її представника ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_6, Шаровечківської сільської ради Хмельницького району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Хмельницької районної державної адміністрації про визнання незаконним зняття з реєстрації неповнолітніх дітей, визнання недійсним договору іпотеки.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що 22 лютого 2008 року між ОСОБА_6 і ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Нагорною Т. В., відповідно до умов якого, ОСОБА_6 передав в іпотеку будинок, площею 142,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Будинок було передано як забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором №0802/1018 від 21 лютого 2008 року. В обгрунтування позову позивач вказувала, що оскаржуваний договір іпотеки було укладено з порушенням її прав та її неповнолітніх, на той час, дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на момент його укладення постійно були зареєстрованими та проживали разом нею у вказаному будинку. Позивач зазначала, що при укладенні договору іпотеки було порушено процедуру зняття з реєстрації неповнолітніх дітей Шаровечківською сільською радою, що призвело до незаконної зміни місця їх реєстрації з подальшою видачею довідки від 22 лютого 2008 року відповідно до якої було укладено оскаржуваний договір іпотеки. Тому просила визнати незаконними дії Шаровечківської сільської ради в частині зміни місця реєстрації ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та _______________Головуючий у першій інстанції - Продан Б.Г. провадження № 22-ц/792/1419/15

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 19, 27

реєстрацію їх місця поживання за адресою : АДРЕСА_2 визнати Договір іпотеки від 22 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. за реєстровим №642, що укладений між ОСОБА_6 і ПАТ КБ «ПриватБанк» недійсним і скасувати державну реєстрацію іпотечного договору від 22 лютого 2008 року про передачу в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк" нерухомого майна, а саме: будинок, площею 142,1 кв.м., який розташований за

адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 травня 2015 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, її представник ОСОБА_1, вважають вказане рішення суду незаконним, просять його скасувати, ухвалити нове, задоволити позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Вказують, що при вирішенні спору судом було порушено положення Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей". Зазначають, що суд, не дослідивши належним чином письмові докази, які наявні в матеріалах справи, прийшов до безпідставного висновку про зміну місця проживання батьків та, відповідно, і дітей, оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази, які підтверджують, що батьки не змінювали місця свого проживання. Також, вказують, що при вирішення спору судом помилково було застосовано положення Наказу № 95 Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року, які не були чинними під час виникнення спірних правовідносин.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 21 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №0802/1018, за яким банк надав позичальнику 20000 доларів США на строк 10 років до 21 лютого 2018 року зі сплатою 16 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язання за цим договором 22 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_6 передав іпотекодержателю банку нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 142,1 кв.м., який належить ОСОБА_6 на праві власності. Відповідно до цього договору іпотекодержатель має право в разі невиконання кредитного договору звернути стягнення на предмет іпотеки.

На час укладення договору іпотеки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 мали двох неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Перед укладенням договору іпотеки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 звернулись до Шаровечківської сільської ради про виписку їх неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на тимчасове проживання в АДРЕСА_2 на території тієї ж селищної ради.

На підставі вказаної заяви неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були зняті з реєстрації за місцем проживання батьків в с. Шаровечка та з 1 лютого 2008 року по 1 жовтня 2010 року були зареєстровані в житловму будинку АДРЕСА_2 в межах Шаровечківської сільської ради, який належить їх бабусі, про що свідчать записи в погосподарських книгах.

При укладенні договору іпотеки ОСОБА_6 надав нотаріусу заяву, в якій зазначив, що малолітні та неповнолітні діти не користуються житловим будинком по АДРЕСА_1

22 лютого 2008 року ОСОБА_12 подала нотаріусу заяву, в якій надала згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_6 договору іпотеки та передачу в іпотеку житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Вказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, заявами сторони, довідками сільської ради та іншими матеріалами справи.

Відповідно преамбули Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" цей Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.

Згідно ст.12 вказаного Закону держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Таким чином, як вбачається з наведених норм Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", цей Закон захищає права та інтереси дітей при укладенні правочинів щодо жилих приміщень в яких вони проживають з метою недопущення зменшення чи обмеження їх прав на проживання в цьому житловому приміщенні або взагалі позбавлення їх права на житло.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Станом на даний час ОСОБА_8 є повнолітньою особою та не підпадає під дію Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей". На момент укладення договору вона хоч і була неповнолітньою, однак, в період з моменту укладення договору іпотеки - 22 лютого 2008 року до досягнення нею повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 її права на проживання в житловому будинку, що був предметом договору іпотеки, порушені не були та її цього права не позбавляли. Також, у вказаний період, з питанням про визнання договору іпотеки недійсним з цих підстав ні сама ОСОБА_8, ні її законні представники не зверталися.

На момент звернення банку до суду з позовом про виселення ОСОБА_8 та інших осіб з предмету іпотеки, вона була повнолітньою особою, її право на проживання в житловому будинку, що є предметом іпотеки, є похідним від права іпотекодавця ОСОБА_6, регламентується нормами Житлового кодексу України, Закону України «Про іпотеку» та не потребує згоди органів опіки і піклування на здійснення правочинів з вказаним житловим будинком.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки на даний час ОСОБА_8 є повнолітньою особою, тому не підпадає під дію вищевказаного Закону, її права та законні інтереси на даний час договором іпотеки з підстав, передбачених ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" не порушуються, немає підстав для застосування норм вказаного Закону при визнанні договору іпотеки недійсним, та відповідно не має підстав для захисту права, яке не порушене, а тому рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим.

Також правомірним є висновок суду про відмову в позові про визнання незаконними дій Шаровечківської сільської ради в частині зміни реєстрації неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки така зміна реєстрації відбулась у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання, а ст. 12 цього ж Закону передбачає, що неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині 6 статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

П. 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді справ, що стосуються іпотеки суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення оспорюваного правочину місце проживання неповнолітньої ОСОБА_9 було зареєстровано в житловому будинку в АДРЕСА_2 в межах Шаровечківської сільської ради, який належить її бабусі. Отже, ОСОБА_9 не мала права користування житловим будинком по АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки, тобто, не мала жодних майнових прав на вказаний житловий будинок.

На час укладення договору іпотеки ОСОБА_9 мала речове право користування житловим будинком в АДРЕСА_2 в межах Шаровечківської сільської ради, який належить її бабусі, а тому, на час укладення спірного договору іпотеки її майнові права на користування житловим приміщенням ніяким чином порушені не були.

Укладаючи оскаржуваний договір, ОСОБА_6 в своїй заяві нотаріусу гарантував, що малолітні та неповнолітні діти не користуються предметом іпотеки.

ОСОБА_13, наданням згоди на укладення її чоловіком договору іпотеки, підтвердила таку заяву свого чоловіка, адже при наданні згоди мала діяти в інтересах своїх неповнолітніх дітей.

Тому висновки суду першої інстанції, що згода органів опіки і піклування на передачу спірного будинку в іпотеку не була потрібна, оскільки малолітні та неповнолітні діти не мали майнових прав на час укладення оспорюваного правочину на предмет іпотеки, узгоджуються з обставинами справи та відповідають нормам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги з вищевказаних підстав з посиланням на норми Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" слід відхилити.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання представника апелянта на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 1 липня 2015 року по цивільній справі № 6-396 цс15, оскільки в цій справі, з врахуванням конкретних обставин справи така правова позиція не може бути застосована зі слідуючих підстав.

Так в цивільній справі № 6-396 цс15, розглянутій Верховним Судом України малолітня дитина віком один рік на час укладення договору іпотеки взагалі не мала жодного місяця реєстрації свого проживання та не мала майнових прав на будь-які інші житлові приміщення, в силу віку могла проживати лише з мамою, яка є матір'ю одиночкою, а мама проживала в предметі іпотеки. Отже, у вказаній конкретній справі малолітня дитина мала похідне право від права її матері на користування предметом іпотеки.

В даній цивільній справі неповнолітня ОСОБА_9 на час укладення спірного договору іпотеки мала право користування та була забезпечена іншим житловим приміщенням - будинком своєї рідної бабусі, на яке мала майнові права, що не заперечувалось її батьками, не могла бути позбавлена таких майнових прав власником без згоди органів опіки і піклування, а тому правова позиція Верховного Суду України у цій справі не може братись до уваги.

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної с карги.

Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст.218, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, її представника ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко