Ухвала суду № 52111555, 07.10.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 676/3608/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1865/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарі Шевчук Ю.Г.,

з участю представника відповідача Реви В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Нігинський кар'єр» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою державного підприємства «Нігинський кар'єр» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року,

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до державного підприємства «Нігинський кар'єр» (далі - ДП «Нігинський кар'єр») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_2 зазначив, що з 25 квітня 2013 року до 16 липня 2014 року він працював у ДП «Нігинський кар'єр» на посаді референта. При звільненні позивача з роботи підприємство не розрахувалось з ним своєчасно, внаслідок чого він зазнав душевних страждань.

За таких обставин ОСОБА_2 просив суд стягнути з ДП «Нігинський кар'єр» на свою користь 36000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з серпня 2014 року по день фактичного розрахунку - 25 червня 2015 року та 25000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Нігинський кар'єр» на користь ОСОБА_2 36000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 850 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ДП «Нігинський кар'єр» на користь держави 368 грн. 50 коп. судового збору.

Суд виходив з того, що в день звільнення позивача з роботи ДП «Нігинський кар'єр» не виплатило йому заробітної плати, внаслідок чого з підприємства на користь ОСОБА_2 слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а порушення трудових прав позивача призвело до його моральних страждань.

В апеляційній скарзі ДП «Нігинський кар'єр» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач ОСОБА_2, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з'явився. Його представник ОСОБА_3 подав апеляційному суду письмове заперечення проти апеляційної скарги та заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що з 25 квітня 2013 року до 16 липня 2014 року ОСОБА_2 працював у ДП «Нігинський кар'єр» на посаді референта.

Наказом № 26-к від 16 липня 2014 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

В день звільнення позивача з роботи підприємство не провело з ним розрахунку.

25 червня 2015 року ДП «Нігинський кар'єр» виплатило ОСОБА_2 15875 грн. 59 коп. заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Частиною 1 статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В силу ч.1 ст. 83 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

З положень ч. 1 ст. 47 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У відповідності до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені йому в день звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні цього обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

У період звільнення ОСОБА_2 знаходився на підприємстві та вирішував питання щодо розірвання трудового договору. 22 липня 2014 року він одержав трудову книжку. В подальшому позивач неодноразова звертався до ДП «Нігинський кар'єр» за розрахунком, у тому числі з вимогами про надання довідки щодо розміру заборгованості по заробітній платі.

Не зважаючи на це, ДП «Нігинський кар'єр» не повідомив ОСОБА_2 про нараховані суми та не провів з ним розрахунок.

Відповідач виплатив ОСОБА_2 усі суми, що належали йому від підприємства (заборгованість за період з 1 жовтня 2013 року до 16 липня 2014 року та грошову компенсацію за невикористану відпуску), лише після звернення останнього до суду з позовом про стягнення заробітної плати. ДП «Нігинський кар'єр» затримало розрахунок, оскільки вважало, що діями позивача на посаді референта підприємству завдані збитки.

Крім того, як пояснив представник відповідача Рева В.В., на підприємстві були відсутні кошти для здійснення відповідної виплати ОСОБА_2

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що з вини відповідача мала місце затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_2, тому наявні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

При цьому суд визначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Назване відшкодування присуджене ОСОБА_2 з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків суду.

Затримка розрахунку при звільнені ОСОБА_2 тривала більше 11 місяців. Це порушення трудових прав позивача призвело до моральних страждань останнього, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, суд обґрунтовано керувався тим, що відповідач має відшкодувати ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 850 грн.

Посилання ДП «Нігинський кар'єр» на необґрунтованість цього висновку суду є безпідставними.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Нігинський кар'єр» відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

______________

Головуючий у першій інстанції - Швець О.Д.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 55