Ухвала суду № 52108208, 07.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/816/15-к 07.10.2015 07.10.2015 07.10.2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 7 " жовтня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Фаріонової О.М. Чернявського А.С. Пісного І.М.

за участю секретаря Борейко Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015150230000272

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 липня 2015 року у відношенні

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. М.Погорілово Жовтневого району Миколаївської області, проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 122 ч.1, 125 ч.2 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Зайков О.В.

потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7

представник потерпілих ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_8

Короткий зміст вимог поданих апеляційних скарг.

Обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок скасувати в частині вирішення цивільних позовів, та ухвалити новий вирок, яким у задоволенні заявлених потерпілими цивільних позовів відмовити.

Представник потерпілих ОСОБА_5 просить вирок скасувати в частині звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_4 засудженим за ст. ст. 122 ч.1, 125 ч.2 КК України до покарання у виді двох років обмеження волі.

Також просить стягнути з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 15000 грн, та на користь потерпілого ОСОБА_7 10 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 липня 2015 року ОСОБА_4 засуджений:

- за ст. 122 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі,

- за ст. 125 ч.2 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі п. п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4:

- на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди 12699 грн 69 коп. та моральної шкоди - 2000 грн.;

- на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1713 грн 61 коп. та моральної шкоди - 2000 грн.

Узагальнені доводи обвинуваченого ОСОБА_4

В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_4 вказує, що суд в порушення вимог ч.1 ст. 23, ч.1 ст. 94 КПК України не дослідив копії квитанцій та чеків, які підтверджують позовні вимоги потерпілих,не дав їм оцінки та не витребував оригінали.

Вважає, що більшість доказів на підтвердження позовних вимог є неналежними та недопустимими.

Посилається на те, що потерпілий ОСОБА_6 в якості спричиненої матеріальної шкоди зазначив благодійну допомогу у розмірі 150 грн., та витрати на купівлю предметів, які не мають відношення до його лікування від отриманих тілесних ушкоджень, а саме: пакети та бахіли. Також в обґрунтування своїх вимог надав чеки та квитанції, в яких неможливо прочитати назву придбаного засобу та дату видачі документу. Зазначає, що необхідність купівлі медичних засобів, які вказані у наданих ОСОБА_6 квитанціях та чеках, документально не підтверджена закладом охорони здоров'я.

Вказує, що витрати на придбання гвинта 1,5 х 4 мм, міні пластини прямої, 4 отвори, міні пластини прямої, 8 отворів, не можна вважати реальними, оскільки витрати на їх придбання та необхідність їх купівлі є не підтвердженими.

Посилається на відсутність даних про звернення ОСОБА_7 за медичною допомогою з приводу отримання тілесних ушкоджень. На думку апелянта, надані ним квитанції та чеки не підтверджують необхідність застосування куплених медичних засобів. Зазначає, що ОСОБА_7 була проведена вакцинація АКДС, однак є незрозумілим, яке вона має відношення до його лікування від отриманих тілесних ушкоджень.

Узагальнені доводи представника потерпілих ОСОБА_5

Представник потерпілих ОСОБА_5 вважає, що ОСОБА_4 безпідставно звільнений від відбування покарання з випробуванням, і це рішення суду належним чином не вмотивовано.

Оспорює висновки суду про те, що потерпілий ОСОБА_6 спровокував ОСОБА_4, вважає такі обставини судом не встановлені та не підтверджені доказами.

На думку апелянта, суд не врахував відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Просить врахувати, що ОСОБА_4 не розкаявся у вчиненому. Вважає, що звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням не сприятиме його виправленню та не буде запобігати вчиненню ним нових кримінальних правопорушень насильницького характеру.

Також вважає, що судом не вмотивовано рішення про часткове задоволення позовних вимог. При визначенні розміру моральної шкоди не було враховано обставини справи, тривалість відновлення здоров'я потерпілих, тривалість їх душевних страждань та моральних переживань.

Не враховано малозначність приводу для конфлікту, перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння та те, що він не надав допомоги потерпілим, відсутність щирого каяття та вибачень обвинуваченого.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

27 березня 2015 року, приблизно о 19.00 год., ОСОБА_4, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на літньому майданчику біля магазину ПП «ОСОБА_10», який розташований за адресою: АДРЕСА_2, під час виниклої між ним та ОСОБА_6 сварки, маючи намір умисно спричинити останньому тілесні ушкодження, утримуючи в руці скляну пляшку з пивом, наніс ОСОБА_6 один удар по голові, завдавши середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді крововиливу, рани, забиття м'яких тканин обличчя, осколкового перелому проксимального відділу лівої акулової дуги, осколкових переломів латеральних та передніх стінок лівої верхньо-щелепової пазухи, осколкового перелому латеральної стінки орбіти.

Цього ж дня, приблизно о 20-00 год., ОСОБА_4, маючи умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, приїхав на подвір'я Полігонівської ЗОШ, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, де в цей час перебував ОСОБА_7 ОСОБА_4, сприйнявши ОСОБА_7 за ОСОБА_9, підійшов до нього та заздалегідь приготовленою скляною пляшкою з пивом наніс ОСОБА_7 удар в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження у виді ран, синців в області обличчя, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_8, а також представника потерпілих ОСОБА_5 та потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підтримку поданих апеляційних скарг, їх заперечення на апеляційні скарги, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційній суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 122 ч. 1, 125 ч. 2 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Апелянти не оспорюють висновки суду в цій частині, а також кваліфікацію дій ОСОБА_4

При призначенні покарання обвинуваченому, суд достатньо врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів середньої та невеликої тяжкості.

Судом достатньо враховані дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, в межах санкції ст. ст. 122 ч.1, 125 ч.2 КК України, є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. В цій частині вирок суду не оскаржується.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції послався на наведені вище позитивні дані про особу винного та врахував провокативну поведінку потерпілого ОСОБА_6, що передувала конфлікту.

Незважаючи на те, що суд не послався на наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення ОСОБА_4 злочину в стані алкогольного сп'яніння, про що зазначає представник потерпілих, але ж обвинувачений визнаний винним у вчиненні злочину у стані алкогольного сп'яніння, і ця обставина фактично врахована при визначенні йому покарання, яке призначено судом у виді обмеження, яке передбачено санкціями ст. ст. 122 ч.1 , 125 ч.2 КК України, та за розміром не є мінімальним.

Також не може бути врахована як обставина, яка обтяжує покарання, відсутність щирого каяття з боку ОСОБА_4, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст. 67 КК України.

Є частково обгрунтованими доводи апелянта про невірне врахування судом провокативної поведінки потерпілого ОСОБА_6, оскільки це посилання протирічить фактичним обставинам кримінального провадження, встановленим судом.

Незважаючи на безпідставне посилання суду на цю обставину, апеляційний суд вважає, що з огляду на позитивні дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується та має двох неповнолітніх дітей, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Прийняте рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є вмотивованим.

Тому апеляційний не вбачає підстав для скасування вироку в цій частині, про що просить представник потерпілих.

Є частково обгрунтованими доводи апелянтів стосовно невірного вирішення цивільних позовів потерпілих, про що зазначає представник потерпілих, оскаржуючи висновки суду в частині вирішення цивільних позовів про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, та про що також зазначає обвинувачений, посилаючись на те, що суд безпосередньо не дослідив копії квитанцій та чеків, які підтверджують позовні вимоги потерпілих,не дав їм оцінки та не витребував оригінали документів, які стали підставою для стягнення з нього майнової шкоди на його користь потерпілих.

З журналу судового засідання від 29.04.2015 року та технічного носія інформації вбачається, що суд прийняв цивільні позови, проте в порушення ч.3 ст. 347 КПК України вони не були оголошені.

Крім того, під час судового розгляду судом не витребувані оригінали копій та чеків на підтвердження позовних вимог, а надані до позовних вимог копії чеків взагалі судом не досліджені, чим порушені вимоги ст. 358 КПК України про безпосереднє дослідження судом документів.

Також, як слідує з журналу судового засідання та технічного носія інформації, судом не достатньо з'ясована думка учасників судового провадження щодо поданих цивільних позовів, в тому числі щодо позовів про відшкодування моральної шкоди, розмір якого оспорює представник потерпілих, вважаючи, що суд недостатньо врахував обставини кримінального провадження і наслідки, які настали для потерпілих у зв'язку із вчиненим злочином.

Такий підхід суду до дослідження та оцінки доказів суперечить основним завданням кримінального провадження та його загальним засадам, таким як верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження речей і документів.

За таких обставин, виходячи з ч.1 ст. 412 КПК України, судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення необґрунтованого та невмотивованого судового рішення в частині вирішення цивільних позовів потерпілих.

Згідно вимогам п. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені п. п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.2 ст. 412 КПК України.

Хоча встановлені істотні процесуальні порушення у даному кримінальному провадженні не зазначені у ч.2 ст. 412 КПК України як такі, що тягнуть у будь-якому разі скасування судового рішення, але ч. 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 КПК України.

Тому, рішення суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в цій частині в порядку цивільного судочинства, оскільки судом безпосередньо не досліджені докази на підтвердження позовних вимог, тобто допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З наведених підстав вимоги обвинуваченого є частково обгрунтованими, оскільки в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів та про відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 липня 2015 року у відношенні ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 та цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 скасувати, і в цій частині кримінальне провадження направити на новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині зазначений вирок у відношенні ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Фаріонова О.М. Чернявський А.С. Пісной І.М.