Постанова № 52105055, 05.10.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.10.2015

Справа № 320/3194/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Міщенко Т.М.

при секретарі Макаренко В.В.

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, секретаря Мелітопольської міської ради ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування розпорядження міського голови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

встановив:

08.04.2015 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати розпорядження міського голови від 02.03.2015 р. за № 188-к про звільнення його з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради Запорізької області та поновити його на цій посаді; стягнути з виконкому ОСОБА_3 міської ради на його користь моральну шкоду, витрати на правову допомогу.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов та пояснив, що з 30.05.2014 р. він був прийнятий на посаду міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради, за час праці зауважень не було, працював без вихідних, вважає що зі своїми посадовими обовязками справлявся. В період перебування його на лікарняному з 09.02.2015 р. дізнався через засоби масової інформації про те, що його звільнили з займаної посади за прогули. 09.02.2015 р. він звернувся до лікаря через хворобу, дзвонив ОСОБА_4, але той не відповідав на його дзвінки. Тоді він подзвонив дружині та попросив її повідомити про його хворобу відділу кадрів. Позивач зазначив, що не був повідомлений про дату проведення засідання профспілкового комітету, поштові повідомлення не отримував та на електронну адресу також нічого не надходило. На його утриманні знаходиться вся родина: дружина не працює, дочка в декретній відпустці, онука, через звільнення він не може утримувати сімю через брак коштів, на які розраховував, а саме пенсія, що складає 3000 грн. та заробітна платня - 7000 грн. Звільнення за прогули для нього приниження, відчуває моральні страждання, розмір моральної шкоди підтримує в сумі 50000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає та пояснила, що з 09.02.2015 р. по 20.02.2015 р. та з 23.02.2015 р. до 06.03.2015 р. позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, про що він повідомив відділ кадрів виконкому ОСОБА_3 міської ради по телефону, також дружина ОСОБА_2 повідомляла міськвиконком про те, що він захворів. Однак, 09.02.2015 р. та 10.02.2015 р. посадовими особами виконкому були складені акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_2, також був складений протокол засідання профспілкового комітету ОСОБА_3 міської ради від 20.02.2015 р. про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 з займаної посади за прогули з не поважних причин. Позивач жодним чином не був повідомлений про дату та час проведення засідання профспілкового комітету виконкому ОСОБА_3 міської ради, яке відбулось 20.02.2015 р., через що він не був присутній на засіданні та не міг заперечувати проти звільнення. На даний час позивач безрезультатно шукає роботу та не отримує заробітної плати, на яку він розраховував, приступаючи до виконання своїх службових обовязків. У звязку із незаконним звільненням позивача з займаної посади був принижений його авторитет як керівника, він тривалий час не може знайти рівноцінну роботу за оплатою праці та умовами праці, відстоює свої трудові права в судовій установі, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи зазначені обставини, позивач оцінює розмір заподіяної йому моральної шкоди у 50000 грн. Просить поновити його на роботі.

В судове засідання не зявились представник відповідачів міської ради та виконавчого комітету, відповідач ОСОБА_4, його представник, не повідомили суд про причини неявки, про час і дату судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать підписи в поштових повідомленнях /а.с. 147/.

Через неприбуття в судове засідання відповідачів, суд вважає можливим вирішувати справу за їх відсутності на підставі наявних у ній доказів.

В судових засіданнях 27.05.2015 р. та 18.06.2015 р. представник відповідачів ОСОБА_3 міської ради та виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради позов не визнавав в повному обсязі, пояснив, що позивач був відсутній на робочому місці 09.02.2015 р. та 10.02.2015 р., начальник відділу кадрів дзвонив на номер мобільного позивача, який вказаний в його заяві, крім дзвінків було листування. На запити до закладів охорони здоровя м. Мелітополя надійшли відповіді, що ОСОБА_2 не перебував у них на лікуванні. 02.03.2015 р. позивач був звільнений. 20.02.2015 р. було проведено засідання профспілкового комітету та отримано згоду на звільнення

ОСОБА_2, позивачу дзвонили, щоб попередити про дату та час засідання. У позивача були можливості повідомити керівника про хворобу. Правила внутрішнього розпорядку зобовязують робітника повідомляти керівника про свою хворобу. Лікарняні були отримані 05.03.2015 р., а відправлені позивачем 02.03.2015 р. Розпорядження міського голови від 02.03.2015 р. № 188-к «Про звільнення» було доведено ОСОБА_2 поштовим відправленням.

Представник відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_5 позов не визнав, пояснив, що 02.03.2015 р. було підписано розпорядження про звільнення ОСОБА_2 на підставі протоколу засідання профспілкового комітету, актів про відсутність на робочому місці та табелю обліку робочого часу. Позивач не повідомляв секретаря міської ради про причини відсутності на робочому місті. Малось достатньо документів для звільнення його за прогули.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника виконкому ОСОБА_3 міської ради і ОСОБА_3 міської ради, представника ОСОБА_4, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

ОСОБА_3 міською радою Запорізької області ухвалено рішення № 3/2 від 30.05.2014 р. про затвердження заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2Є./а.с.7/.

На підставі розпорядження міського голови № 80-к від 31.01.2015 р. надано ОСОБА_2 відпустку без збереження заробітної плати протягом 6 днів 31.01.2015 р. та з 02.02.2015 р. по 06.02.2015 р. включно, як учаснику бойових дій/а.с. 18/.

09.02.2015 р. та 10.02.2015 р. посадовими особами виконкому ОСОБА_3 міської ради складено акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_2Є./а.с.13-14/.

12.02.2015 р. секретар Мелітопольської міської ради звернувся до голови профспілкового комітету виконкому про отримання згоди на звільнення ОСОБА_6 внаслідок прогулів без поважних причин (а.с.15).

20.02.2015 р. згідно з протоколом № 4 засідання профспілкового комітету виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради задоволено подання ОСОБА_4 та надано згоду на звільнення ОСОБА_2 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради /а.с.16/.

02.03.2015 р. розпорядженням міського голови № 188-к, підписаного секретарем Мелітопольської міської ради ОСОБА_4, звільнено ОСОБА_2 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів /а.с.9/.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Однак, 09.02.2015 р. та 10.02.2015 р. ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці через хворобу, що підтверджується листком непрацездатності починаючи з 09.02.2015 р. по 20.02.2015 р. серії АГМ № 826709, виданий комунальним некомерційним підприємством «ОСОБА_7 міська поліклініка ОСОБА_7 міської ради» /а.с.19/.

Крім того, позивач перебував на лікарняному у період часу з 23.02.2015 р. по 06.03.2015 р. що підтверджується листком непрацездатності серії АГЧ № 283684/а.с.20/.

На підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, пояснила, що її чоловік ОСОБА_2 в період з лютого по березень 2015 року перебував у хворого батька в м. Черкаси. 09.02.2015 р. він подзвонив їй та повідомив про те, що захворів. Одразу вона зателефонувала на роботу чоловіка, про що повідомила відділ кадрів.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є завідуючою відділу кадрів виконкому. 06.02.2015 р. у ОСОБА_2 був останній день відпустки, 09.02.2015 р. позивач повинен був приступити до своїх посадових обовязків, однак він на роботу не прийшов і повідомлень, що перебуває на лікарняному не було. Йому направлялись повідомлення по СМС, поштою, виїжджали додому, з повідомленнями про засідання профкому. Однак повідомлень про отримання не було.

Свідок ОСОБА_10- голова профспілкового комітету виконавчого комітету, пояснила в судовому засіданні, що 13.02.2015 р. надійшло подання ОСОБА_4 про надання дозволу на звільнення ОСОБА_2 через прогули. Вона їздила додому до позивача, з нею були ОСОБА_9 і Зюзіна, ніхто не відчинив двері, тоді вони залишили лист з повідомленням про дату засідання в поштовій скриньці. 16.02.2015 р. не відбулося засідання профспілкового комітету через неявку позивача. В період з 17.02.2015 р. по 20.02.2015 р. вона дзвонила позивачу, однак той не відповідав. Конверти повернулися від позивача не врученими та 20.02.2015 р. було прийняте рішення, що відсутність ОСОБА_2 є неповажною, було вирішено дати згоду на звільнення позивача.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 КЗпП, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

За змістом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачами не надано суду доказів того, що при застосуванні стягнення до позивача були дотримані вимоги ч. 1 ст. 149 КЗпП України, а саме докази того, що від позивача з приводу порушення ним трудових обовязків

відбирались письмові пояснення, а на виконання вимог ч.4 ст. 149 КЗпП України, що про розпорядження було повідомлено працівника під розписку.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача здійснено з порушенням трудового законодавства. Від нього не зажадали письмових пояснень, профспілковий комітет надав згоду на звільнення працівника у його відсутність, розпорядження про звільнення не було вручено працівникові під підпис.

Посилання відповідачів на те, що Правила внутрішнього розпорядку зобовязують робітника повідомляти про свою відсутність на роботі судом не приймається до уваги, оскільки не надано доказів того, що позивач був ознайомлений з цими Правилами.

За таких обставин, суд вважає, що вказане розпорядження міського голови ОСОБА_3 міської ради винесене з порушенням закону і повинно бути визнане протиправним і нечинним, а позивач поновлений на попередній роботі.

Вимога позивача про визнання нечинним та скасування протоколу № 4 засідання профспілкового комітету виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 20.02.2015 р. є безпідставною, оскільки цей документ носить доказове значення і не може бути предметом спору.

У відповідності до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Стаття237-1КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно дост.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У звязку із незаконним звільненням позивача з займаної посади був принижений його авторитет як керівника, він тривалий час не міг знайти рівноцінну роботу за оплатою праці та умовами праці, відстоював свої трудові права в судовій установі, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому суд вважає, що слід стягнути моральну шкоду в розмірі 2000 грн. на користь позивача.

Крім того, позивачем понесені витрати в сумі 7000 грн. на правову допомогу, які підлягають частковому задоволенню.

На підтвердження вказаних витрат суду надано квитанцію про отримання від ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_1 7000 грн. (а.с.131-134), акт здачі-прийняття наданих послуг від 27.06.2015 року.

Відповідно до ст. 87 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Розмір компенсації на правову допомогу не може перевищувати 487,20 грн.

Отже, відповідно до вимог ст. 87 КАС України і Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу понесені ним у розмірі 6333,60 грн.: надання юридичної консультації-1 год., підготовка цивільного позову-5 год., направлення запитів-1 год., участь в судових засіданнях-6 год (13 год.х 487,20).

Керуючись ст.ст. 17-19, 162, 256 КАС України, ст. ст. 40, 43, 148, 149, 233, 235, 237-1 КЗпП України,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, секретаря Мелітопольської міської ради ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування розпорядження міського голови про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття розпорядження секретаря Мелітопольської міської ради ОСОБА_4 від 02.03.2015 р. за № 188-к про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради Запорізької області.

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради Запорізької області.

Стягнути з виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Запорізької області (р/р 35413001029333, Банк: ГУ ДКСУ у Запорізькій обл., МФО 813015, код ЄДРПОУ 02140811) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду у сумі 2000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 6333,60 грн., а всього 8333,60 грн.

Постанова в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Запорізької області (р/р 35413001029333, Банк: ГУ ДКСУ у Запорізькій обл., МФО 813015, код ЄДРПОУ 02140811) судовий збір в розмірі 1461,20 грн. в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання

апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: